Новини

У БОГУСЛАВІ ВІДЗНАЧИЛИ 121-РІЧЧЯ ІВАНА ДУБИНЦЯ

30 березня, у 121-й день народження українського науковця, письменника, громадсько-політичного діяча, автора книжки "Горить Медвин" Івана Дубинця (Івана Варфоломійовича Дубини) у Музеї історії Богуславщини відбулася презентація банерної виставки та брошури "Лицар правди Іван Дубинець". Дослідниця, співзасновниця освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марина Гогуля розповіла про діяльність нашого земляка, найважливіші міста і села у його житті.

"Під час Української Революції життя медвинця Івана Дубини було тісно пов'язане з Богуславом, адже тут у 1920–1921 роках він навчався в українські гімназії - одному з найпатріотичніших українських осередків у місті. Навчання в Богуславі простелило йому шлях до педагогічної, а потім і до наукової кар'єр. В останні свої роки, які діяч провів у Нью-Йорку,  за спогадами письменниці Докії Гуменної, він мріяв вчителювання в українському селі та про вільну Україну, за якої це було б можливо" – каже Марина Гогуля.

Нагадуємо, що триває IV Літературний конкурс імені Івана Дубинця. Прозові твори, в яких згадується рідний Івану Дубинцю Медвин або Медвинське повстання, літописцем якого він був, приймаємо до 31 травня.

ВИСТАВКА ПРО БРАЖНИКІВ У БІЛІЙ ЦЕРКВІ

Виставку ''Бражники – майстри українського костюма'' презентували в білоцерківському Музеї історії освіти Київщини Київський Обласний Інститут . Кураторка Марина Гогуля розповіла про мистецьку і громадянську діяльність родини Бражників з Медвина, а Вікторія Олійник поділилася тим, як  ГО «Навколо Нас. UA” продовжує справу Бражників, зберігаючи матеріальну й нематеріальну спадщину нашого народу. Та подарувала музею і бібліотеці інституту цінні книжкові видання – книгу ''Народний календар Богуславщини'', брошури ''Бражники – майстри українського костюма''.

Щиро вдячні за запрошення, організацію, теплий прийом та виступи керівникам інституту й особливо завідувачці музею, ведучій заходу Ользі Пількевич, проректорці інституту Наталії Бендерець, ансамблю бандуристів Білоцерківської школи мистецтв № 5 ''Куліш''.

Виставка знаходиться за адресою вулиця Ярослава Мудрого, 37, 4 поверх та триватиме до 7 квітня 2024 року.

ВІДЗНАЧИЛИ 136-РІЧЧЯ ФЕДОРА БРАЖНИКА

21 лютого, у 136 день народження костюмера, актора, художника Федора Бражника у Медвинcькому будинку культури відкрили виставку "Бражники – майстри українського костюма" та презентували однойменну брошуру. Презентація відбулася у стінах Медвинської публічної бібліотеки.

Про Федора Марковича розповіли кураторка виставки, співзасновниця освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марина Гогуля, бібліотекар, родичка Федора Бражника Оксана Зубчевська, краєзнавець Петро Гогуля. Також своїми спогадами про його дружину Олександру поділилися односельці, які пам'ятали її з дитинства, зокрема, Надія Марушевська, Любов Шевченко.

Під час презентації представниця ГО "Навколо нас. Ua" Вікторія Олійник розповіла і продемонструвала традиційний жіночий весільний костюм, відтворений за старою фотографією, колекцію традиційних для нашого регіону парафінових віночків та елементи одягу відшиті громадською організацією за зразками експонатів Музею історії Богуславщини. Насамкінець організатори виставки вручили бібліотечним установам Медвинської громади подарунки – книжки "Народний календар Богуславщини" та брошури "Бражники – майстри українського костюма".

Творці освітня ініціатива "Медвин. Повстання" та ГО «Навколо Нас. UA” щиро дякують усім учасникам заходу, а також Медвинська публічна бібліотека та Відділ культури та туризму Медвинської сільської ради за теплу атмосферу й можливість вперше в Україні провести захід до дня народження Федора Бражника й експонувати виставку про нього.

Банерна виставка доступна для перегляду в холі Медвинського будинку культури та експонуватиметься місяць. Наступна презентація запланована 26 березня у Білій Церкві.

ІV ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ

До 121-річчя з Дня народження українського громадського діяча, публіциста, науковця, учасника Медвинського антибільшовицького повстання, автора книги спогадів “Горить Медвин” освітня ініціатива "Медвин. Повстання" спільно з Українським інститутом національної пам'яті, Національним музеєм Революції Гідності, Музеєм історії Богуславщини, Товариством дослідників України, громадською організацією "Молодь в тренді" оголошує ІV Літературний конкурс імені Івана Дубинця на кращі твори короткої прози.

Для участі до 31 травня 2024 року приймаємо оригінальні малі прозові твори довільного жанру (есей, новела, оповідання, нарис, мемуари тощо). Один автор може подати на конкурс один твір. У конкурсі візьмуть участь тексти, що відповідатимуть вимогам:

Конкурсні твори просимо надсилати у документі формату word на електронну адресу співзасновниці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марини Гогулі marynagogulia@gmail.com. В темі листа просимо вказати “ІV Літературний конкурс імені Івана Дубинця”.  В електронному листі слід надати такі відомості:


Оцінювання творів відбуватиметься без повідомлення членам журі їх авторів. До складу журі входять:

До річниці Медвинського повстання, описаного Іваном Дубинцем у книжці «Горить Медвин», 17 серпня 2024 року буде оголошено чотирьох переможців літературного конкурсу:

Найкращі твори будуть опубліковані на сайті medvyn-povstannia.org.ua.

За оновленням інформації про конкурс слідкуйте на нашому сайті та на сторінці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" у Facebook.


Організатор: освітня ініціатива “Медвин. Повстання”.

Партнери: Український інститут національної пам’яті, Національний музей Революції Гідності, Музей історії Богуславщини, Товариство дослідників України, ГО “Молодь в тренді”.

З РІДЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Цього року починаємо святкувати Різдво 24 грудня. З цієї нагоди запрошуємо послухати колядку , яку ми ще до повномасштабної війни записали від Євгенії Григорівни Красюк (1940 — 2023). Цього року Євгенії Григорівни не стало, проте добрі спогади про неї — з нами.

Христос рождається! Славімо Його!

У МИРОНІВЦІ РОЗПОВІЛИ ПРО БРАЖНИКІВ

У Миронівському краєзнавчому музеї презентували виставку та брошуру ''Бражники – майстри українського костюма''. На відкритті виступили:

Цього разу на виставці продемонстрували не лише світлини легендарних косюмерів, а й побачили Федора Бражниках вживу – як актора фільму ''Маруся''.

Усі учасники виставки отримали у подарунок брошуру про подружжя Бражників.

Під час заходу були також презентовані відтворені за старовинними фотографіями та експонатами Музей історії Богуславщини елементи українського народного костюма.

Виставка буде експонуватися в музеї Миронівки до січня 2024 року включно.

Організаторами виставки стали ГО ''Навколо Нас. UA", освітня ініціатива ''Медвин. Повстання'', Богуславський волонтерський штаб за підтримки фонду ''Партнерство за сильну Україну''.

В МУЗЕЇ ІСТОРІЇ БОГУСЛАВЩИНИ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВУЛИЧНУ БАНЕРНУ ВИСТАВКУ  "БРАЖНИКИ – МАЙСТРИ УКРАЇНСЬКОГО КОСТЮМА”

В Музеї історії Богуславщини презентували вуличну банерну виставку “Бражники – майстри українського костюма”, присвячену відомим діячам української діаспори в США.

Упродовж сорока років подружжя родом з Медвина шило костюми для найвідоміших українських еміграційних танцювальних, хорових, театральних колективів та фільмів. Серед їхніх клієнтів – хорова капела Олександра Кошиця, танцювальні ансамблі та актори кінострічок Василя Авраменка “Наталка Полтавка” і “Запорожець за Дунаєм”.

“Майбутню пару познайомив медвинський аматорський театр, у 1910-х у ньому грав Федір, а в 1920-х – молодша за нього майже на 22 роки Олександра. 1928 року на одній з вистав Федір, який щойно повернувся з Америки, зустрів свою майбутню дружину. Одружилися, проте Олександру не випустили з чоловіком за кордон, возз’єдналися вони у Нью-Йорку через п’ять років, після того, як він буквально викупив дружину у совєтського режиму за 300 доларів, що було неабиякою сумою”, - розповіла кураторка виставки Марина Гогуля.

Краєзнавець Петро Гогуля розповів про громадянську позицію Федора й Олександри, про їхню підтримку українських культурних та освітніх інституцій – навчальних закладів, видання книг (зокрема, “Саду Гетсиманського” Івана Багряного), газет, – а також про те, як завдяки їм в Україну потрапила книжка Івана Дубинця “Горить Медвин” про антибільшовицьке повстання у 1920 році:

“Потрапила книжка до Медвина таємно. Федір Маркович приїздив до родичів і мав такий костюм із вшитими з внутрішнього боку кишенями, куди міг покласти книжку Івана Дубинця. Я цю книжку бачив і читав, але це були її фотокопії, і за совєтських часів така кишенькова книжечка підпільно поширювалася Медвином. Дуже приємно це констатувати, що ніхто нікого не видав. Книжку привозила й Олександра Порфирівна, є навіть фотографія, зроблена за столом у Медвині під час того історичного візиту. Вже в кінці 1980-х я зустрівся з очевидцем та учасником подій Медвинського повстання, Крисантієм Миколенком, якому вдалося уникнути страти будьонівцями. Він мені розповів про Медвинське повстання. Про нього ми вже багато знали з книжки Івана Дубинця”.

Родичка Федора Бражника Оксана Зубчевська добре пам’ятає, як 1970-х до її батьків приїздила в гості Олександра Бражник:

“Її я пам’ятаю дуже добре, бо це було найсвітліше враження в моєму дитинстві. Я побачила гарно вдягнену, з гарною зачіскою красиву жінку. Хоч вона була в літах, я не сприймала її як бабцю. Це людина, яка вперше спитала, чи мені подобається довге волосся, чи я люблю гратися ляльками, чому мені подобається вишивка, чи вмію я вишивати хрестиком. Вона висилала посилки для родичів: для сліпого Степана Бражника, для Горпини Бражник, яка після Голодомору залишилася одна з семи чоловік у родині. І в посилках був для мене одяг, там був одяг, який вони шили для театру, своїм родичам вона висилала хустки”.

Захід супроводжувався музичними композиціями у виконанні вихованців богуславської школи мистецтв, бандуристів Катерини Чорі і Данила Феокрітова. Членкиня ГО “Навколо нас. Ua”, волонтерка Богуславського волонтерського штабу Вікторія Олійник представила традиційний український дівочий одяг та колекцію парафінових віночків, відтворених за зразками старовинного одягу, і прикрас.

Всі учасники заходу отримали безоплатно свій примірник брошури “Бражники – майстри українського костюма”.

А також мали нагоду задонатити на армію. Під час заходу Богуславський волонтерський штаб зібрав 864 грн, які перерахував на ремонт авто гранатометників 126 батальйону, де служить і наш земляк Олександр Войналович.

У Богуславі вулична виставка діятиме на території Музей історії Богуславщини ще тиждень. Наступна презентація цієї виставки відбудеться у Миронівці.

На радіо Богуслав-FM можна послухати сюжет про захід.


Фотографії Віталія Ніщименка

ВШАНУВАЛИ СТРАЧЕНИХ 13 ЖОВТНЯ 1920 РОКУ ЧЕРВОНОАРМІЙЦЯМИ МЕШКАНЦІВ МЕДВИНА

У Медвині вшанували розстріляних і порубаних червоноармійцями 13 жовтня 1920 року медвинців. Страта була помстою окупантів за повстання проти них і підтримку самостійної України.  

Кожного року, починаючи з 1989 року біля меморіалу поблизу урочища Ковтунів лісок місцеві мешканці, гості села, патріотичний актив вшановують жертв комуністичного терору та учасників Медвинського повстання. Цього року ведучим заходу став краєзнавець Петро Гогуля, а виступили голова Медвинської громади Ігнатій Сергієнко, активісти та дослідники Медвинського повстання Марина Гогуля, Петро Листопад, Григорій Салата, Василь Гогуля, Микола Євтушенко. Панахиду провів отець Ярослав Лемеха, а піснями наших земляків вшанували солістки ансамблю "Світанок".

ВШАНУВАЛИ МЕДВИНСЬКИХ ПОВСТАНЦІВ ТА ДОЛУЧИЛИСЯ ДО ДОПОМОГИ АРМІЇ

19 серпня у Медвині відзначили 104 річницю Медвинського повстання. Традиційно, це відбулося у дворику старої музичної школи, зведеної 1910 року. На початку ХХ століття ця чотирирічна Міністерська школа виховувала і формувала середовище місцевої інтелігенції, яка й очолила повстання проти більшовиків, що почалося 1919 року. 


Ранкова програма стартувала з центру Медвина, де знаходиться пам’ятник повстанню, - з екскурсії Марини Гогулі місцями літописця Медвинського повстання Івана Дубинця (Дубини), від народження якого цієї весни виповнилося 120 років. Екскурсію допоміг організувати Відділ освіти, молоді та спорту Медвинської сільської ради, надавши автобус, яким привітний водій Василь Семенко повіз маршрутом до колишньої церковнопарафіяльної Козиренкової школи, в якій здобував початкову освіту Іван Дубинець, місця на Дубинівці, де стояла хата родини Дубин, цвинтаря на Гладі, де похований батько Івана Дубинця Варфоломій Дубина та основної локації відзначення річниці Медвинського повстання – Міністерської школи, в якій не лише навчався, а й учителював літописець повстання. Після екскурсії на учасників чекав смачний куліш, який за традиційним медвинським рецептом приготувала Ніна Левченко. 


На заході побували й близькі родичі Івана Дубинця – онуки й праонука його рідного брата Луки Дубини Аліна Павлюченко, Ольга Самсоненко та Ангеліна Остапенко. Вони вперше відвідали місця, пов’язані з родом Дубин, поділилися родинними історіями, а також зі сцени оголосили переможців ІІІ Літературного конкурсу імені Івана Дубинця. Ними стали Валерія Матвієнко з с. Гатне на Київщині, якій мали нагоду вручити нагороду особисто, під час заходу, Оксана Геращенко з м. Коростень на Житомирщині та Олександра Дудко з с. Дибинці Богуславської громади. Переможці отримали дипломи й грошові призи та книжки від організаторів і партнерів - громадської організації “Молодь в тренді”, Фундації імені Івана Багряного, освітньої ініціативи “Медвин. Повстання”, Музею історії Богуславщини, Товариства дослідників України та Національного музею Революції Гідності, Українського інституту національної пам’яті, які подарували свої видання.


Подарунки дарували не лише організатори заходу, а організаторам: так, представник делегації з Канева, головний спеціаліст відділу культури Канівської міської ради Костянтин Андрієнко презентував видання книжки Івана Дубинця “Горить Медвин” з авторським підписом та книгу листування Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького. Медвинець Григорій Салата - світлину і життєпис свого брата, українського дисидента Віктора Салати. Один з мовців гутірки, медвинець Сергій Салата - родинні світлини 1930-1940 років. А освітня ініціатива “Медвин. Повстання” передала Медвинській публічній бібліотеці художні книги Олександра Михеда й Тараса Прохаська. 


Ведучою заходу стала наукова співробітниця Музею історії Києва Катерина Сіроштан.  Під час гутірки, яку вона модерувала, краєзнавці Петро Гогуля, Сергій Салата, Марина Гогуля розповіли про репресованого фотографа Савку Яременка, який належав до середовища медвинських повстанців, передбачив відновлення України й розпад СССР. 


На заході виступили місцеві артисти – бандуристка Аліна Чеботар з Медвина, ансамбль “Світанок” Медвинського будинку культури, поетка Надія Сухар зі Щербашинець. На спомин про свого батька Тараса Силенка виконав народні та авторські твори бандурист і бард Святослав Силенко.


Була й окрема дитяча програма для наймолодших учасників заходу: українські народні рухливі ігри проводила Вікторія Олійник з Богуславського волонтерського штабу. А ще малеча шукала скарби та вигравала призи.


Метою цього заходу було не лише розповісти й нагадати про історію боротьби за незалежність України за часів Української Народної Республіки й Медвинського повстання, а й допомогти українським воїнам долати російських загарбників. Щоб зібрати кошти і покрити потреби захисників, силами волонтерів з Медвинської та Богуславської громад організували благодійний ярмарок та майстер-класи.  Під час благодійного заходу люди купували смаколики від місцевих господить, прикраси, сувеніри й книги, брали участь у майстер-класах з вибійки (Софії й Ольги Марушевських), ляльки-мотанки (Оксани Зубчевської), сувенірів з ниток (Наталії Шевченко), оригамі (Аліни Чеботар), мандали (Надії Сухар), фотографувалися в народному одязі на фотозоні, створеній богуславськими волонтерами та донатили на армію. 


Результат – зібраних 25 071 грн (з них волонтерська група Надії Осауленко зібрала 18 260 гривень, а Богуславський волонтерський штаб – 6 811 гривень).


Освітня ініціатива “Медвин. Повстання” вже вп’яте проводила захід до річниці Медвинського повстання. За традицією попередніх років, він припадає на третю суботу серпня. Щиро дякуємо співорганізаторам і партнерам, з якими разом пройшли довгий шлях підготовки: Відділу культури і туризму Медвинської сільської ради, Медвинській публічній бібліотеці та культурно-просвітницькому клубу Катерини Сіроштан “Історичні мандри”, Відділу освіти, молоді та спорту Медвинської сільської ради, КП “Медвин-інвест”, ГО “Молодь в тренді”, благодійникам Олександрі Асєєвій, Ніні Левченко, Віталію Ніщименку, учасникам толоки біля Міністерської школи Василю Василенку та його майстрам, Миколі Василенку, Петру Гогулі, Марині Гогулі, Медвинській волонтерській групі Надії Осауленко, Богуславському волонтерському штабу та всім друзям нашого просвітницького проєкту, людям доброї волі, що докладають зусиль, аби пам’ять про Медвинське повстання не стерлася та допомагають українській армії.


ВІДЗНАЧЕННЯ РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ – 2023

У суботу 19 серпня запрошуємо на благодійний захід до річниці Медвинського повстання (1919–1922), щоб надихнутися хоробрістю тодішніх і сучасних борців за незалежність України, згадати відомих та відкрити для себе маловідомих героїв і допомогти нашій українській армії.


ПРОГРАМА:

10:00 – ранкова екскурсія Медвином “Місцями літописця Медвинського повстання Івана Дубинця”, початок екскурсії у центрі Медвина, реєстрація на екскурсію тут.

з 12:00 – благодійний ярмарок на потреби української армії (за участі місцевих волонтерів)

12:30 - виступи місцевих творчих колективів, оголошення переможців ІІІ Літературного конкурсу імені Івана Дубинця

з 13:00 – майстер-класи для дітей і дорослих від місцевих майстрів

13:00 – гутірка “Повстанський фотограф Савка Яременко”

14:00 – концерт бандуриста Святослава Силенка

У програмі можливі зміни.


Місце: Міністерська (стара музична) школа, вул. Зарічок, 68, с. Медвин, Білоцерківський район, Київська обл.

Організатори та партнери заходу: Освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, культурно-просвітницький клуб “Історичні мандри” при Медвинській публічній бібліотеці, відділ культури і туризму Медвинської територіальної громади, відділ освіти, молоді та спорту Медвинської сільської ради.

ПОЧАЛАСЯ РОБОТА НАД СТВОРЕННЯМ 3D-МОДЕЛІ МІНІСТЕРСЬКОЇ ШКОЛИ

Медвинська Міністерська школа 1910 року  побудови стала одним з об'єктів проєкту "Культурна спадщина України в 3d", який здійснює організація Україна Інкогніта.

13 серпня на її території та всередині відбувалася фотозйомка, на основі якої буде створена цифрова копія з тривимірною текстурованою, а також метричною моделлю будівлі. Модель значно розширить можливості візуалізації будинку та місцевості історичного значення, адже саме з ними тісно пов'язані події Медвинського повстання (1919-1922). Вона дозволить отримати необхідні геометричні характеристики елементів будинку та може бути використана при створенні проєкту з реставрації цієї пам'ятки, яка перебуває нині під загрозою руйнації. А ще – створити віртуальну ескурсію цим будинком та територією поряд.

Побачити наживо, як виглядає Міністерська школа у Медвині та почути історії відомих людей, пов'язаних з нею, можна 19 серпня на Відзначення річниці Медвинського повстання. Благодійний захід. Запрошуємо!

Тут можна зареєструватися на ранкову екскурсію, яка буде перед основним заходом.

ВІДБУЛАСЯ ТОЛОКА БІЛЯ МІНІСТЕРСЬКОЇ ШКОЛИ

Щиро дякуємо нашим ідейним землякам – Миколі Василенку , Петру Гогуля, Марині Гогулі, Василю Василенку, та його талановитим майстрам з Медвина і Щербашинець за сумлінну фізичну працю, комунальному підприємству "Медвин інвест" за вивезене гілля, інструменти і бензин для косіння трави, Олександраі Асєєвій Медвинська за фінансову допомогу в підготовці до урочистостей на річницю Медвинського повстання.

12 серпня  під час толоки вирізали кущі, що наросли біля фундамента Міністерської (строї музичної школи) і на її території, покосили траву, підбілили фасад, поміняли на новий прапор. Також викосили бур'яни на локації на Дубинівці, де була хата Івана Дубинця, зрізали зайві кущі під пам'ятником страченим 13 жовтня 1920 року  будьонівцями медвинцям.

Тож до зустрічі в Медвині 19 серпня на традиційному Відзначенні річниці Медвинського повстання!

"ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЕНКО, НОВІТНІЙ ГЕРОЙ". БЛАГОДІЙНИЙ ПЕРЕДПОКАЗ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ

Дев'ять років тому облизу прикордонного села Дякове на Луганщині загинув військовий доброволець із 72 окремої механізованої бригади Збройних сил України Олександр Василенко. Це був перший медвинець, який віддав життя, боронячи нашу землю від російських окупантів.

“У нього завжди був бойовий настрій… Це Саша, його потрібно знати, який він був” – каже у фільмі один із розповідачів. Ім’я цього життєрадісного, усміхненого хлопця носить одна з центральних вулиць села. У документальному короткометражному фільмі освітньої ініціативи “Медвин. Повстання” хочемо розповісти про Олександра вустами тих, хто знав його найкраще. Цей фільм про те, як проста людина стає героєм.

Тривалість фільму – 22 хвилини.

Авторка сценарію і продюсерка – Марина Гогуля.

Режисер монтажу й оператор – Віталій Ніщименко.

Дата й час: 4 серпня, 14:00, Медвинський будинок культури.

Перегляд безкоштовний. Під час заходу всі охочі зможуть долучитися до збору коштів на потреби наших захисників, якими опікуються медвинські волонтери.

Організатори: освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, Відділ культури і туризму Медвинської сільської ради.

У МЕДВИНІ ВІДЗНАЧИЛИ 120-РІЧЧЯ ОЛЕКСАНДРИ БРАЖНИК

У Медвині, у стінах будинку культури, відбувся захід до 113-річчя з дня народження Олександри Бражник – громадської діячки української еміграції в США, майстрині українського народного одягу, меценатки. Народилася вона 6 травня 1910 року в Медвині. Тут у кінці 1920-х вона зустрілася й одружилася з односельцем, американським емігрантом Федором Бражником, який у США працював костюмером. Через 5 років переїхала до чоловіка в Нью-Йорк й упродовж 40 років створювала з ним костюми для кращих співочих і хореографічних колективів української діаспори. У вишитих сорочках Олександри виступала хорова капела Олександра Кошиця, танцювальні колективи Василя Авраменка, актори Голлівуду. В Америці Бражники займалися також меценатством, жертвуючи кошти на українські навчальні і культурні заходи, пресу, видання книг, які розповідають правду про геноцид українців в СССР.

На початку 1960-х Олександра Бражник таємно привозить книжку Івана Дубинця «Горить Медвин» у своє рідне село. Видання розповідає про антибільшовицьке повстання, що відбувалося тут у 1919—1922 роках. Завдяки відвазі Олександри Порфирівни правду про боротьбу Медвина за самостійну Україну вдалося зберегти і поширити до наших днів.

Ведучою заходу була провідний науковий співробітник Музею історії Києва Катерина Сіроштан. Вона розповіла про умови, в яких українська діаспора відкривала світові скарбницю української культури. Зокрема, це стало можливим через появу 1938 року фільму «Запорожець за Дунаєм» Василя Авраменка, що конкурував із совєтським представленням України та подавав альтернативну проросійській пропаганді, правдиву її історію. Одягнули акторів в ошатні й витончені українські костюми Федір та Олександра Бражники.

Краєзнавиця і співупорядниця книжки «Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах» Марина Гогуля розповіла про значення чину Олександри Бражник, коли вдалося привезти книжку про Медвинське повстання до Медвина:

«Олександра Бражник привезла на підсовєтську Україну книжку Івана Дубинця «Горить Медвин», видану 1952 року ДОБРУСом. Це об’єднання видавало і поширювало свідчення про репресії, Голодомор і мало план-мінімум: щоб українці «вільного світу» знали правду про переслідування в СССР. А Олександра Бражник виконала план-максимум, тому що вона привезла правду про Медвинське повстання на підневільну територію. Ця правда понад 20 років розходилася, передавалася, вільний дух Медвина підтримувався. І тому синьо-жовтий прапор у Медвині майорів ще задовго до 24 серпня 1991 року. Олександрі Бражник пощастило дожити до тих часів, коли Україна відновила незалежність, адже померла вона в США 2001 року».

Збереглося декілька світлин Олександри Бражник з часів її приїзду в Медвин у 1960-1970 роках. За їх допомогою вдалося дізнатися більше про діячку та про сам рід Бражників. Спогадами про Олександру Порфирівну, яка приїздила в Медвин ще й у 1975 році, поділилася і її родичка, медвинка Оксана Зубчевська:

«Перший раз, як приїжджала Олександра, мені було п’ять років. Пам’ятаю, як ми були в Києві, вона мене пригостила жуйкою, і купила мені червоні черевички. Був такий магазин «Каштан», в якому можна було купувати за валюту. Бо я стояла, дивилася на ті черевички. Тоді було не заведено в дітей питати, що вони хочуть. А вона купила червоні черевички, в яких я пішла у перший клас. А другий раз, коли вона до нас приїжджала, вона в нас жила, батьки якраз побудували нову хату. Це була людина дуже ніжна, чуйна, добра і тиха. Вона дуже любила, коли говорю я. Все мене розпитувала. Вона дуже любила краєвиди. Ми з нею ходили, де тільки можна, і все роздивлялися. Поля, ліси. Вона й дитиною була на Гірчаковому і все це бачила. Мені здається, що [фото Олександри Бражник у колосках, біля колгоспних садків і лісу Гірчаків, 1975 рік], це я фотографувала, вона мене навчила, як. Це людина, яка виявила до мене увагу й повагу».

Пані Оксана розповідає, що родина Бражників намагалася з-за океану постійно підтримувати своїх родичів:

«Олександра Бражник надсилала посилки моєму дідусеві (він був чи братом, чи племінником її чоловіка Федора Бражника), тому що їхній батько загинув на війні, яка була до 1941 року, від отруйного газу і діти-сироти з матір’ю лишилися самі. Мій дідусь доглядав вічно сліпого Степана, меншого брата, інваліда. Ці посилки приходили для Степана, якого мої дід і баба доглядали. А ще сестрі мого діда Івана з Бражників, Горпині, бо вона зосталася одна із роду, а всі інші в 1933 році загинули під час Голодомору й поховані вони в нас на городі. На городі братська могила – там весь рід їхній. Тож лишалася тільки Горпина, яку рятувала мати мого діда. Коли вже шкіра облазила, лімфа текла, вона зарізала останню курку, і виходила цю Горпину. А моїй мамі вже яку хустку баба Горпина дарувала за якісь послуги. Ці хустки ми не носили. Я дуже хотіла запнуть цю хустку, але мені не давали її запинати аж до 18 років, а потім я вже й не хотіла запинати. Коли до мами приходили знайомі, ці хустки вона витягувала з шафи і показувала, а потім знову складала в шафу. Тож ця хустка лишилася нова, майже не ношена. Також Олександра вислала нам посилку, де був одяг, який вони шили для свого театру. Там була ось ця спідниця. Це все Олександра пошила – тут навіть і бірочка була, що це її робота. І потім я з такої ностальгії пошила ляльку під цю спідницю. Іще вона вислала свиту. Це була свита з їхнього театру, з візерунком. Там була дуже гарна тонка шерсть і підшито синім, «діогоналлю». І там також на бірочці було підписано, що це їхня робота. Потім віддали її бандуристу Тарасу Силенку».

Краєзнавець Петро Гогуля провів пошукову роботу і з’ясував, хто є на світлині, зробленій під час того приїзду Олександри Бражник до Медвина, та хто сидить з нею за столом.

«Олександра походила з бідної родини Ісаєнків, одне коліно було десь з першої дільниці, а інше з «Зірки». На фото сидить молода ще Катерина Храновська з краю. Є таке припущення, що вони сидять у садибі Федора Стукала (він на фото стоїть), а поруч стоїть дружина. Приїжджав до Медвина і Федір після Другої світової. Розповідали, що коли приїздив, за ним ходили спецагенти радянські. Коли гостював у своїх родичів, до нього були приставлені агенти, щоб зайвого чого не передав».

Впізнала людей на тій фотографії, де Олександра Бражник сидить за столом в оточенні земляків, і Віра Лівіцька:

«Зліва на фото біля Олександри баба Палажка, рідна сестра, а її син, Микола (ще живий, йому зараз 85 років, він у доброму здоров’ї і при світлому розумі), зустрічав її, як Олександра приїжджала з Америки, і проводив її, як від’їжджала. Він з гордістю казав: «Це вона до мене приїжджала!». І супроводжував її в Ленінград, і там садив на пароплав, щоб їхати в Америку. Коли Миколиного сина призвали в армію, хлопець був видний, рослий, красивий, значить, треба, що стеріг Леніна у мавзолеї. Аж тут виявляється, що в Америці – тітка. Викликають цього Миколу в сільраду і кажуть: «Відмовся від тітки». А він каже, як же я відмовлюсь, як вона захоче приїхати, і їй не буде куди приїхати. І він не відмовився, а його сина заперли аж в Красноярськ, і по сей день він там. Потім Микола не міг спілкуватися з тіткою, бо не дозволяли, а тепер не має змоги спілкуватися з сином… А ми тоді були дітьми й раділи сильно, [як Бражники приїжджали], бо у тих, у кого ці Бражники з Америки були, хустки найкращі були. Якщо наша шерстяна хустка коштувала 15 карбованців, то американська – 35, і не кожен міг собі її купити. Але вони присилали їх на допомогу родичам: ті продадуть хустку, бо переслати нічого особливо не можна було, усе ж перевірялося, а хустки якось ішли сюди. І от родичі продавали хустки і мали таку підтримку».

Під час заходу лунала й українська пісня, зокрема, «Два кольори» та «Ой там, на тім вигоні» у виконанні медвинського вокального гурту «Барви». У кінці програми освітня ініціатива «Медвин. Повстання» до Медвинської публічної бібліотеки у цей урочистий день передали книжку Івана Багряного «Тигролови» - найпопулярніший нині український роман серед читачів цієї бібліотеки, книжку автора, видання творів якого фінансово підтримувала родина Бражників.

Організаторами заходу стали Відділ культури та туризму Медвинської сільської ради, культурно-просвітницький клуб “Історичні мандри” при Медвинська публічна бібліотека, освітня ініціатива “Медвин. Повстання”.

Фото Миколи Василенка

У КИЄВІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИЖКУ ПРО МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ

У просторі Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану відбулася презентація книжки “Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах”, впорядкованої та виданої Мариною Гогулею і Петром Гогулею.

Книжка містить раніше не публіковані матеріали про Медвинське антибільшовицьке повстання (1919–1922), що відбувалося на Київщині, відкриває читачам нові постаті українського визвольного руху, проводить тими місцями в Медвині та за його межами, де понад століття тому точилися бої з російськими окупантами, й розповідає про боротьбу з більшовиками через маловідомі спогади очевидців. Ці матеріали освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, до якої належать упорядники книжки, збирала впродовж трьох років.

Під час заходу, який модерувала Катерина Сіроштан, провідний науковий співробітник Музею історії Києва, виступили її упорядники. Краєзнавець Петро Гогуля розповів, як іще у 80-х роках почав збирати факти про Медвинське повстання:

“Я виріс у Медвині й ізмалку слухав розповіді своїх родичів. Люди говорили про численні жертви медвинців, які загинули за Україну, але розповідали про це пошепки. У кінці 80-х я мандрував Полтавщиною і, повертаючись до Медвина, зупинився в готелі у Смілі. Саме туди на допити відводили медвинців чекісти, і звідти ніхто не повертався. І ось трапилася мені там бабця, яка розповідала почуте від родичів, що справді за Смілою під лісом закопували цих “бандитів”, замучених уже, і хтось там бачив, що вітер по полю розвівав їхні козацькі чуби. Це так мене зворушило, що захотілося дізнатися більше. Основою для створення цієї книжки були спогади наших земляків, зокрема Івана Дубинця, від якого ця тема почала розгортатися, і я бачу, що її не розкрито повністю”.

Про те, ким були учасники повстання, які ідеали мали його очільники, повела мову упорядниця книжки, літературознавиця, працівниця Національного музею Революції Гідності Марина Гогуля:

“У нас люблять казати, що Медвин – це “бандитське” село, але кажуть із гонором, бо це означає й те, що Медвин може за себе заступитися. Під час створення освітньої ініціативи “Медвин. Повстання” й самої книжки ми стикнулися з тим, що існують неправдиві уявлення про Медвинське повстання, наприклад про те, що це була окрема республіка, яка боролася сама за себе, хоча насправді всі ці люди стояли за самостійну Україну й підтримували Українську Народну Республіку. Якщо говорити про тих медвинців, яких совєти називали “бандитами”, то можна дійти цікавих висновків. На світлині, де зображено вільних козаків та майбутніх керівників Медвинського повстання, ми бачимо вчителів, офіцерів і ветеранів Першої світової війни, заможних селян. Ці люди вміли воювати та знали, за що воюють”.

Під час заходу виступив та зіграв твори часів Української революції (пісню про отамана Зеленого, “Як хлопці у бій виступали”, “Зів’ялі квіти”) бандурист Святослав Силенко, що став, як і його батько бандурист Тарас Силенко, одним із натхненників створення книжки.

“Історія цього повстання могла б мати інше продовження, якби було краще проведено підготовчу роботу, якби це було не лише в одному Медвині, а люди в інших селах працювали разом, – зазначив він. – Не було чіткої узгодженої структури, всі були такими собі острівцями, за рахунок чого всіх поодинці ліквідували. Дивлячись на сучасні події, розуміємо, що маємо історичний шанс, щоб увінчати Медвинське повстання, чин холодноярських героїв та всіх, хто працював для захисту України, адже сьогодні Україна стоїть єдиним сильним кулаком, а не роздріблена на маленькі угруповання, і кожен має працювати до спільної перемоги”.

Головним музичним гостем презентації був Тарас Компаніченко, який виконав на бандурі Костя Місевича, учня Антіна Митяя, композиції “Суд Байди” та “Повстанську думу”. Кульмінацією заходу був виступ колективу “Хорея Козацька” у малому складі, де разом зі Святославом Силенком і Максимом Бережнюком він виконав пісні Української революції, зокрема гімн “Слава Вкраїні”, український революційний марш “Шалійте, шалійте, скажені кати”,  пісні “Гей, вкраїнці”, “За рідний край”, “Славний батько наш Петлюра”, “Оборонцям України” (“Слава вам, браття, лицарство відважне”), “Січовий марш”, “Стяг”, Пісню про партизанів.

До слова запросили й дослідника визвольного руху Романа Коваля, який із Петром Гогулею видав перші праці, присвячені Медвинському повстанню, – “Медвин у вогні історії” (2000), “Медвинське повстання” (2014). Він розповів про одного з його учасників – репресованого повстанця Мусія Хижняка, біографія якого ввійшла до книжки Романа Коваля “Батькам скажеш, що був чесний”.

“Мусія Хижняка арештували 19 квітня 1929 року, – автор книжки. – Він і справді завинив перед совєтською владою. Служив у Петлюри, брали участь у Медвинському повстанні з отаманом Хомою Сидоренком у загоні Дмитра Цвітковського, де Хижняк посідав “значне становище”. Відмовлявся брати участь у продовольчій політиці совєтської влади, зберігав зброю, погрожував комсомольцям і міліціонерам… На початку 1929 року інкримінували йому зберігання зброї. Свідок бачив, як улітку 1928 року Мусій Хижняк чистив кулемет Льюїса, мабуть, чистив із певною метою. Тоді в Медвині було багато людей, які не побоялися стати на захист Мусія й підписалися під тим, що він є справді чесний громадянин. Його в тюрму не кинули, а на три роки вислали в “сєвєрниє області”… 1934 року він повернувся в Медвин, і в 1937 році його заарештували, інкримінували, що він слухав, як косарі на колгоспному лану співали “Ще не вмерла Україна”  й не доніс на них”.

Значну роль у створенні книжки відіграв Український інститут національної пам’яті, який підготував її до друку та організував виготовлення оригінал-макета. Працівниця інституту, письменниця та член журі Літературного конкурсу імені Івана Дубинця Наталія Позняк-Хоменко сказала:

“Сьогодні ми є свідками й учасниками повернення нашої історичної пам’яті в деталях, пам’яті, до якої можна доторкнутися, слідами якої можна пройти та зробити її частинкою своєї історії. Іще в 90-х роках була ідея вести історію незалежної України з часів УНР. Навіть створили таку громадську ініціативу, кілька мільйонів осіб записалися в громадяни УНР. Але чомусь тоді суспільна свідомість до такого не доросла, і тільки тепер ми починаємо відроджувати історію УНР, відновлювати цей місточок, який було перервано радянською окупацією, – а це була духовна окупація, культурна окупація, територіальна. Знищувалася наша культурна еліта. Упорядники книжки заснували також Літературний конкурс імені Івана Дубинця, тому люди, які пишуть для нього, історію Медвинського повстання вивчають, пропускають через себе та стають носіями цієї історії. Варто було б найкращі твори зібрати й видати окремою книжкою”.

Також під час презентації виступили видавець книжки Микола Сергійчук, який говорив про півторарічну роботу над нею, гості заходу Микола Шинкарук та Григорій Салата з Медвина, а син Героя Небесної Сотні Володимира Кульчицького Ігор Кульчицький розповів про повстанця Івана Плаксуна, з яким пов’язано його рід.

Нагадаємо, що видання книжки присвячено 104-й річниці з початку Медвинського антибільшовицького повстання та 120-річчю його літописця Івана Дубинця.

Світлини Богдана Пошивайла.

8 КВІТНЯ У ПРОСТОРІ МУЗЕЮ МАЙДАНУ У КИЄВІ ВІДБУДЕТЬСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ "МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ФАКТАХ, ПОСТАТЯХ, СПОГАДАХ"

У 104 річницю з початку Медвинського антибільшовицького повстання та у 120 ювілей його літописця Івана Дубинця запрошуємо на презентацію нової книжки – “Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах” упорядників Марини Гогулі і Петра Гогулі.

Книга, що вийшла у світ на початку цього року, містить нові, раніше не публіковані матеріали про Медвинське антибільшовицьке повстання (1919–1922), відкриває читачам нові постаті українського визвольного руху, провадить місцями в Медвині та за його межами, де понад століття тому точилися бої з російськими окупантами, та розповідає про боротьбу з більшовиками через маловідомі спогади очевидців. Ці матеріали освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, до якої належать упорядники книжки, збирала впродовж трьох років.

Модератор заходу – Катерина Сіроштан, провідний науковий співробітник Музею історії Києва.

Спікери:

Музичні гості заходу: бандуристи Тарас Компаніченко і Святослав Силенко.

Також до слова запрошені:

Вхід вільний, але просимо зареєструватися, щоб ми мали змогу якнайзручніше розсадити всіх учасників. Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/cGkRzAasmjyxr9qBA

Місце презентації: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Київ, майдан Незалежності, 18/2, другий поверх Будинку профспілок)

Час і дата: субота, 8 квітня, 15:00

Організатори: освітня ініціатива "Медвин. Повстання", Національний музей Революції Гідності.

Трансляція заходу відбуватиметься на фейсбук-сторінці "Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану".

У МЕДВИНІ ВІДЗНАЧИЛИ 120-РІЧЧЯ ІВАНА ДУБИНЦЯ

У Медвині, де народився і виріс Іван Дубинець (Іван Варфоломійович Дубина, 1903–1954) – громадсько-політичний діяч, учасник українського визвольного руху, вчений-геолог, автор книжки про Медвинське повстання «Горить Медвин» — відбувся пам'ятний захід, присвячений його 120-річчю.

Так, у Медвинському будинку культури презентували книжку «Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах», брошуру «Лицар правди Іван Дубинець» та однойменну вуличну виставку, розташовану на колонаді клубу.

Про Івана Варфоломійовича розповідали упорядники книжки Марина Гогуля і Петро Гогуля, а також літературознавець Сергій Козак та історикиня Катерина Сіроштан, яка модерувала захід.

Петро Гогуля розповів про родину Дубин та медвинські сторінки життя видатного діяча:

«Іван Дубина народився у багатодітній родині Варфоломія й Ожени Дубин. Закінчив чотирирічну школу в Медвині, яка виховала багатьох майбутніх учасників Медвинського повстання, згодом – вчительську гімназію в Богуславі. Любив природничі науки, тому між землею і людиною, як він казав, вибрав землю. Став геологом, але все життя захоплювався археологією. Проводив археологічні розкопки у Медвині, але потім йому заборонили і він розумів, що всі ці знахідки повинні належати незалежній Україні. Наш історичний досвід показує, що кістки всіх наших князів, гетьманів забирали і надійно ховали в Москві, в Петербурзі».

Київський період життя Івана Дубинця висвітлила історикиня Катерина Сіроштан:

«В 1926 році Іван Варфоломійович потрапляє в Київ, вступає до вищого навчального закладу, але вже не в Київський університет, а як він тоді звався, Київський інститут народної освіти. Вже робилися перші кроки до знищення його викладацько-професорського складу. Адже з усіх університетів колишньої російської імперії цей був найукраїнськіший... У 1926 році ще не до кінця його знищили, але Іван Дубина зустрів у ньому змарнілих, голодних людей, які втратили вже віру, які мали за спиною поразку України, але вони дійсно хотіли вчитися. Тоді там ще працювали там найвідоміші професори, які в 1930-х загинули. Згодом Іван Дубинець, вже працюючи в університеті, вивчав графітові родовища, мав три десятки наукових праць (і це лише опубліковане)».

Літературознавець і журналіст Сергій Козак розповів про середовище Івана Дубинця за кордоном, куди він переїхав 1944 року:

«В руках я тримаю примірник газети «Українські вісті» за 1948 рік – це час, коли в її редакції в Баварії працював Іван Дубинець. Ця газета об’єднувала середовище Івана Варфоломійовича і це середовище розуміло, що потрібно видавати свою газету, бо українцям потрібен свій голос за кордоном. Іван Дубинець був одним із тих, хто врятував це видання від закриття. Він публікував і праці з педагогіки, й огляд публікацій про «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, і дослідження про Голодомор, які ввійшли потім до «Білої книги про чорні справи Кремля». Українська еміграція усвідомлювала, що ця правда про злочини кремля дуже і дуже потрібна світові… За цю правду Івана Дубинця, як переконані його друзі, було отруєно газом і знищено 1954 року в Нью-Йорку».

Під час заходу мова йшла і про Медвинське повстання, якому присвятив свою книжку Іван Дубинець, а 2023 року Марина і Петро Гогуля видали працю «Медвинське повстання у фактах, постатях спогадах». Петро Гогуля поділився тим, як ще у 1980-х збирав факти про повстання:

«У дитинстві я чув від сусідів, як вони розповідали, що когось у Богуславі чи у Смілі, вбили, замучили. І коли я вже виріс, воно в пам’яті закарбувалося. Ще в 1960-х до Медвина потрапила книжка Івана Дубинця «Горить Медвин», яка коштом української діаспори розсилалася куточками світу. Я перефотографував собі примірник, зробив фотографії його сторінок. Якось я зупинився в готелі у місті Сміла і розговорився там з бабусею, яка переповіла почуте від родичів, що дійсно, за Смілою, під лісом закопували цих «бандитів», і хтось бачив, як о вітер по полі розвіває козацькі чуби. Є спогад Афанася Приліпка, що його сусідка ходила у Смілу шукати свого затриманого чоловіка, й вона прийшли на центральну площу, а там стояв кордон червоноармійців з багнетами, які нікого не пускали до тюрми, де він був, тільки з-за ґратованих вікон лунала пісня «А вже років двісті, як козак в неволі».

Про важливість збереження історичної пам’яті мовила Марина Гогуля:

«Багато з нас пам’ятає про Другу світову і про рідних, які були її учасниками, але мало хто знає про рідних, які 100 років тому воювали за Українську Народну Республіку – не за СССР, а за українську державу. У 2018 році я познайомилася з Віталієм Ніщименком і ми створили освітню ініціативу «Медвин. Повстання», бажаючи популяризувати патріотичну історію Медвина. І виникла потреба упорядкувати знання про Медвинське повстання, роз’яснити, ким були люди, які його очолили. А очолили його цвіт нації – вчителі, офіцери, ветерани Першої світової війни, заможні селяни, майстри. У нас є фото з грудня 1918 року, на якому учасники Вільного козацтва Медвина, майбутні керівники Медвинського повстання. Зліва сидить Іван Плаксун, який шив чоботи, – заможний селянин, офіцер. Далі – Тимофій Хижняк, вчитель. Потім Омелько Радчук, який ледь досяг повноліття, коли будьонівці захопили Медвин, і його вони стратили вже як цивільного. Отаман Лебідь (Хома Сидоренко) – офіцер, ветеран Першої світової війни. Він емігрував і прожив довге життя, а от молодший брат Микита Сидоренко – вчитель – повірив у совєтську амністію, а в 1938 році був репресований і страчений. Далі – Семен Глазко, який загинув під час Другої світової війни, і сотник Дніпровий, який її, очевидно, пережив. Також серед лідерів повстання був бандурист Антін Митяй, який підтримував армію УНР, не піддався під амністію і загинув у бою з більшовиками, отаман Цвітковський – офіцер армії УНР, який «амністувався», а після того був ув’язнений совєтами і зник безвісти у харківській тюрмі. Важливо пам’ятати, що перед цим вже кілька років тривала війна з росією. І Медвинське повстання було сторінкою цієї війни, його учасники боролися на цій війні на боці УНР».

Під час заходу його упорядники книжки передали її примірники у бібліотеки Медвинської громади.

Символічно, що у день народження Івана Дубинця, 30 березня, пролунали музичні композиції на бандурі, у виконанні вихованок Медвинської музичної школи Олі і Яни Салат, а також Вікторії Кириченко. Того ж дня відбулося покладання квітів до пам'ятної таблички Івану Дубинцю на фасаді школи, де він навчався і викладав, а також на могили його батька Варфоломія Дубини і одного з лідерів Медвинського повстання Івана Плаксуна

Організаторами заходу стали освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, Відділ культури та туризму Медвинської сільської ради, культурно-просвітницький клуб “Історичні мандри” при Медвинській публічній бібліотеці.

Світлини Віталія Ніщименка.


ЛИЦАР ПРАВДИ ІВАН ДУБИНЕЦЬ. ПАМ'ЯТНИЙ ЗАХІД ДО 120-РІЧЧЯ  ДІЯЧА

30 березня виповнюється 120 років від дня народження громадсько-політичного діяча, літописця Медвинського антибільшовицького повстання, автора книги "Горить Медвин", геолога, публіциста Івана Дубинця (Івана Варфоломійовича Дубини).

З цієї нагоди у рідному йому Медвині на Київщині відбудеться пам’ятний захід, а саме:

Модератор заходу — провідний науковий співробітник Музею історії Києва Катерина Сіроштан.

Час і місце заходу: 30 березня, 13:00, будинок культури, вул. Олександра Василенка, 3, с. Медвин (Київська обл., Білоцерківський район).

Організатори: освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, Відділ культури та туризму Медвинської сільської ради, культурно-просвітницький клуб “Історичні мандри” при Медвинській публічній бібліотеці.

Також у цей день покладемо квіти до могили батька Івана Дубинця — Варфоломія Дубини (цвинтар на вул. Зарічок), відвідати місця, де була батьківська хата Івана Дубинця (вул. Богуславська) та приміщення школи на вул. Зарічок, 68, де навчався Іван Дубинець.

ВИЙШЛА ДРУКОМ КНИЖКА "МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ФАКТАХ, СПОГАДАХ, ПОСТАТЯХ"

ЩУ книжці ви зустрінете чимало нових постатей і текстів про його події, адже матеріали для видання писалися і добиралися упродовж трьох років діяльності освітньої ініціативи «Медвин. Повстання». Нові факти й імена відкрилися нам в архівах, під час експедицій місцями повстання та у ході запису свідчень. Їх ви й зустрінете у цій праці. «Медвинське повстання у фактах, спогадах, постатях» повертає із забуття яскравих представників медвинської інтелігенції початку ХХ століття, які сформували у своєму містечку на Київщині патріотичну проукраїнську атмосферу, що була передумовою вольового рішення протистояти російсько-більшовицькій окупації та боротися за незалежну Україну.

Про книжку:

Щоб замовити, потрібно:

Кількість примірників – обмежена, тож поспішайте.

РОЗПОЧАВСЯ ІІІ ЛІТЕРАТУНИЙ КОНКУРС ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ

До 120-річчя з Дня народження українського громадського діяча, публіциста, науковця, учасника Медвинського антибільшовицького повстання, автора книги спогадів “Горить Медвин” освітня ініціатива "Медвин. Повстання" спільно з Українським інститутом національної пам'яті, Національним музеєм Революції Гідності, Фундацією імені Івана Багряного, Музеєм історії Богуславщини, Товариством дослідників України, громадською організацією "Молодь в тренді" оголошує ІІІ літературний конкурс імені Івана Дубинця на кращі прозові твори.

Для участі до 31 травня 2023 року приймаємо оригінальні малі прозові твори довільного жанру (есей, новела, оповідання, нарис, мемуари тощо). Один автор може подати на конкурс один твір. У конкурсі візьмуть участь тексти, що відповідатимуть вимогам:

Конкурсні твори просимо надсилати у документі формату word на електронну адресу співзасновниці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марини Гогулі marynagogulia@gmail.com. В електронному листі просимо зазначити такі відомості:

Переможців обиратиме журі у складі:

Члени журі оцінюватимуть твори, не знаючи їх авторів.

У річницю Медвинського повстання 1920 року, описаного Іваном Дубинцем у книжці «Горить Медвин», 19 серпня 2023 року буде оголошено чотирьох переможців літературного конкурсу:

Найкращі твори будуть опубліковані на сайті medvyn-povstannia.org.ua.

За оновленням інформації про конкурс слідкуйте на нашому сайті та на сторінці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" у Facebook.

Конкурсні твори просимо надсилати до 31 травня 2023 року у документі формату word на електронну адресу marynagogulia@gmail.com. В листі просимо вказати:

ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ КНИГИ «МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ У ФАКТАХ, СПОГАДАХ, ПОСТАТЯХ»

Взимку 2023 року вийде у світ книжка про Медвинське повстання (1919–1922). У ній ви зустрінете чимало нових постатей і текстів про його події, адже матеріали для видання писалися і добиралися упродовж трьох років діяльності освітньої ініціативи «Медвин. Повстання». Нові факти й імена відкрилися нам в архівах, під час експедицій місцями повстання та у ході запису свідчень. Їх ви й зустрінете у цій праці. «Медвинське повстання у фактах, спогадах, постатях» повертає із забуття яскравих представників медвинської інтелігенції початку ХХ століття, які сформували у своєму містечку на Київщині патріотичну проукраїнську атмосферу, що була передумовою вольового рішення протистояти російсько-більшовицькій окупації та боротися за незалежну Україну.

Про книжку:

Для того, щоб зробити передзамовлення книги, потрібно:

Передзамовлення за ціною 220 грн за примірник триватиме місяць – до 8 лютого.

ЗБИРАЄМО СВІДЧЕННЯ ПРО ГОЛОДОМОР

Наближається 90-та річниця Голодомору (1932–1933) – геноциду українського народу, вчиненого комуністичною партією і урядом СССР з центром керування у Кремлі. Наразі є складені списки загиблих під час Голодомору на Медвинщині – вони опубліковані 2008 року в Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні, Київська область. Так, за цими даними, у Медвині загинуло 472 особи, з них – 82 дитини. Однак ми розуміємо, що до списку могли потрапити не всі загиблі або про багатьох жертв ми не знаємо нічого, крім їхніх імен. 

Освітня ініціатива «Медвин. Повстання» за підтримки Відділу культури та туризму Медвинської сільської ради оголошує збір свідчень і переказів свідчень про Голодомор у селах Медвинщини та Богуславщини. Нас цікавлять:
▪ імена і долі загиблих, їхні особисті історії: з якої родини походили, яке життя прожили, чим займалися,
▪ фотографії 1920–1930-х років: світлини українців до, під час і після Голодомору,
▪ події Голодомору у вашому населеному пункті,
▪ місця поховань.

Ми охоче запишемо ваші розповіді та зібрані матеріали опублікуємо на сторінках організаторів проєкту. Просимо контактувати з координаторкою проєкту +38 (063) 475 16 62 (Марина Гогуля), marynagogulia@gmail.com.

ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТЕРОРУ В КИДАНІВЦІ

15 жовтня у с. Киданівка на Богуславщині відбулося вшанування його мешканців, страчених більшовицьким каральним загоном Будьонного восени 1920 року. Панахиду за загиблими відправив настоятель храму покрови Божої Матері в м. Богуславі отець Ігор Поліжак, під час заходу виступили краєзнавці, рідні страчених, люди, які чули спогади про цю подію від очевидців – Світлана Романченко, Микола Павліченко, Наталія Редіх, Мотря Буртова.

У серпні 1920 року більшовицька кінна дивізія Семена Будьонного була скерована з Кремля для придушення Медвинського антибільшовицького повстання. «Червоним» не відразу вдалося захопити Медвин, але коли вони це зробили та відтіснили повстанців до лісів, то почали свою російську помсту – розправу над цивільним населенням Медвина та сусідніх сіл, що допомагали повстанцям. Восени 1920 року хвиля терору докотилася і до Киданівки. Братська могила страчених будьонівцями киданівців знаходиться неподалік вулиці Кузьменщина, біля колишнього колгоспу «Хлібороб». Місцеві називають це місце «Могилки».

Завідюча Киданівською клубною філією Світлана Романченко за переказами старших людей відтворила хронологію подій трагедії, що сталася у Киданівці 102 роки тому: 

«Восени 1920 року було страчено біля 70 молодих киданівців. Коли каральний загін будьонівців прибув у Киданівку, було обіцяно прощення за неприйняття радянської влади всім тим чоловікам, які прибудуть до місцевої школи. Багато хто повірив у це і прийшов. Всіх присутніх запросили всередину приміщення, за останнім двері зачинили на замок. На світанку наступного дня першу частину чоловіків повели на розстріл. Двом полоненим вдалося врятуватися, адже вони впали на землю раніше, ніж пролунали постріли. Коли вбивці пішли, вони піднялись і, не роздумуючи, кинулись тікати врізнобіч. Один добіг до берега ставка, побачив перевернутий човен і заховався під нього. Невдовзі бідолаху по сліду знайшли карателі і добили штиками. Другому втікачеві пощастило більше. Попрямувавши до лісу, він, знесилений, босий, з відмороженими ногами добрався до сусіднього села Миколаївка, де переховувався деякий час. Це був Пахом Чайка. Як стало пізніше відомо, що ще одному чоловікові вдалося врятуватися. Це був поташнянин Микола Ткаченко. Коли ж будьонівці вдруге повели на розстріл решту чоловіків, то контрольним пострілом в голову позбавляли шансу вижити». 

Про трагічні події осені 1920 року розповіли і старші мешканці села.

Василенко Іван Фокович, 1932 р.н, мешканець Киданівки: 

«У революцію, як зайшли війська Будьонного і об’явили по селі, що з’явіться такі-то люди до церкви туди, як будто вони протів тієї власті. Ну й розказують, що один був Калістрат, дід був такий. А тут росіянин один [йому] каже: «Нє хаді. Нє хаді туда», і ще одному він сказав «Нє хаді». А тих як забрали і там вистріляли 70 чоловік. Це де церква була, а там школа, вище туди трошки. Де на Лисицівку дорога, а то нагору дорога ото.  Оце тоді вистріляли, а ці два дядьки спаслися. Тоді на другий день до їх знову приходили, але вони десь чи в ліс пішли, чи не знаю, де. А той руський солдат до них «Нє хаді туда» - то він уже знав, що будуть розстрілював. Мабуть, з Медвина ці будьоновці [верталися]».

Варвара Іванівна Пустовіт, 1937 р.н., мешканка Киданівки: 

«Там 70 душ погибло. Тут був каратєльний отряд, ще в 20-х годах повибивали – медвинських і трошки киданівських. Як ускочив на конях каратєльний отряд сюди, [то кого винного і невинного] вибив 70 душ за один день. Там така довга могила є і хрест. То канаву викопали і всих зложили їх. А є ще маленькі хрести]: як у голодовку вмерли, та не подужали нести люди, то там [ховали]. А то як був каратєльний отряд [в 1920-му], то там, в яру, за фермою, як вибили. Один десь втік, ну я не знаю, хто, бо це я од матері чула. То, каже, як утік, то десь у когось на хату виліз [і ховався]».

Мотря Іванівна Буртова (1944 р.н.), мешканка Киданівки:

«У голодовку мої брат і сестра маленькими померли. Звали їх Стьопа і Мотя. Вони ж 1932-го, 1930-го року народження, а я 1944-го – то мене назвали Мотею, бо сестра померла. І моєї матері свекруха померла під час Голодомору. Мати моя пішла у Богуслав, десь у столовій спідницю продала, купила кусочок хліба, суп із’їла у якійсь столовій, та поки прийшла додому, то свекруха вмерла. І це вона її сюди без спідниці привезла і поховала. Чи тягли тоді, бо чим же везти, все позабирали…

І тут мій дядько, 17 років йому ще не було, був убитий [каральним загоном]. То дід же з бабою (Грицько дід був у мене, а баба Любка) навколішки перед ними стояли, казали, що він нікуди ще не ходив на вулицю, ніде, нічого [не вчиняв] – однак розстріляли, то оце він тут похований. Звали його Замниус Олександр Григорович».

Микола Федорович Павліченко, 1955 р.н., уродженець Киданівки, мешканець Тептіївки: 

«В числі страчених був і мій дід Максим Масюк. Про це розповідала моя бабуся Софія. Я пам’ятаю, як бабуся суворо наказувала мені, аби я ніде і нікому про це не казав, інакше будуть великі проблеми. Раніше могила була понад шляхом, що вів до дороги, яка йшла на Богуслав. На цій могилі стояв великий дерев’яний хрест, біля якого у поминальні дні хтось нишком клав пасочку, а сам хрест перев’язував рушником або хусткою. Були тут і інші дерев’яні хрести, менші за розміром. Пізніше тут хоронили померлих у роки Голодомору. А могили –  де стара дорога була на Богуслав, проз колгосп нагору і там з лівого боку – це там їх розстріляли. Була могила здорова, хрест здоровий, барвінок там ще з тих часів».

Правнучка розстріляного киданівця Наталія Редіх розповіла історію свого прадіда Федота Шокала, розстріляного у Киданівці восени 1920 року. Під час акції вшанування освітня ініціатива “Медвин. Повстання” записала її розповідь. 


_____________________________________________________________________

Ми збираємо свідчення про події Української Революції у Киданівці, Медвині й сусідніх селах, фотографії тих часів. Просимо надсилати їх на скриньку marynagogulia@gmail.com.

У МЕДВИНІ ВШАНУВАЛИ ЖЕРТВ ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ І ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНИЙ СТЕНД НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Меморіальний стенд у пам’ять про Героїв Небесної Сотні відкрили у центрі села Медвин на Київщині. На відкриття стенда приїхали близькі Героїв, зокрема син Володимира Кульчицького Ігор Кульчицький і дружина Володимира Бойківа, заступниця гендиректора Національного музею Революції Гідності Наталія Бойків. До бібліотеки громади вона передала книжки, видані Музеєм, та звернулася до присутніх:


“Медвин має надзвичайну історію, і дуже приємно бачити, як місцева громада пам’ятає та популяризує свою минувшину та культуру. І навіть у такий непростий час громада дбає про збереження пам’яті про Революцію Гідності та вшановує Героїв Небесної Сотні. Для нас надзвичайно цінно бачити дієвість, інтерес і небайдужість до подій Майдану в регіонах – від обласних центрів до невеличких сільських громад. Адже пам’ять – це те, що дає нам силу в сьогоднішній війні й надію на те, що перемога точно за нами”.


Згадати українських героїв вирішили саме 13 жовтня – у день вшанування жертв червоного терору, вчиненого більшовиками під час Медвинського антибільшовицького повстання. Тоді на знак помсти за спротив та підтримку УНР загони Будьонного розправилися з цивільним населенням. Зокрема 13 жовтня 1920 року у Медвині стратили близько восьми десятків молодих чоловіків. 


“Символічно, що в день ушанування загиблих під час Медвинського повстання односельців ми відкриваємо меморіальний стенд Героям Небесної Сотні. Ці люди під час Революції Гідності, так само як і медвинці сто років тому, віддали свої життя за те, щоб ми з вами жили у вільній країні”, – зазначив голова Медвинської територіальної громади Ігнат Сергієнко.


Встановити стенд та організувати місце пам’яті Героїв Небесної Сотні запропонувала місцевій громаді освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, зокрема її співзасновниця та працівниця Національного музею Революції Гідності Марина Гогуля. Тема Євромайдану та боротьби за свободу актуальна для мешканців Медвина, адже вони брали активну участь у Революції Гідності та російсько-українській війні.  


“Узимку 2014 року місцеві активісти спорудили блокпост, щоб не пропускати до столиці автобуси з “тітушками”. Чимало медвинців їздили на Майдан у Київ, зокрема Олександр Василенко та Віталій Підлубний – після Майдану вони стали військовослужбовцями 72-ї механізованої бригади імені Чорних Запорожців і загинули влітку 2014 року, боронячи Україну на сході ”, – розповів краєзнавець Петро Гогуля. 

Стенд освятив настоятель медвинського храму Успіння Божої Матері ПЦУ Ярослав Лемеха, потому люди рушили до меморіалу страчених 13 жовтня 1920 року медвинців. На місці страти біля урочища Ковтунів лісок відбулися панахида, виступи громадських діячів і місцевих творчих колективів. 

13 ЖОВТНЯ У МЕДВИНІ ВШАНУЮТЬ ЗЕМЛЯКІВ, СТРАЧЕНИХ БІЛЬШОВИКАМИ У 1920 РОЦІ, ТА ВІДКРИЮТЬ СТЕНД НЕБЕСНОЇ СОТНІ

13 жовтня відбудеться вшанування медвинців, страчених каральним загоном будьонівців у 1920 році під час Медвинського антибільшовицького повстання. 102 роки тому більшовики вчинили цей злочин проти цивільного населення, мстючись за те, що українці не зустріли їх у Медвині з квітами, а хотіли незалежної України та відважно чинили їм опір. Ми пам'ятаємо, і ця пам'ять робить нас сильнішими у захисті своєї землі тепер.


Церемонія вшанування розпочнеться об 11:00 у центрі Медвина біля пам'ятника Медвинському повстанню. Тоді ж, за участі Національного музею Революції Гідності, у центрі села відбудеться відкриття стенда Небесної Сотні.  Опісля учасники акції ходою пам'яті вирушать до Меморіалу жертвам комуністичного терору поблизу урочища Ковтунів лісок, де відбудеться основна програма.


Детальна програма заходу – на фейсбук-сторінці Медвинської територіальної громади.

9 ЖОВТНЯ ВШАНУЄМО ЗАГИБЛИХ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ І МЕДВИНСЬКИХ ПОВСТАНЦІВ ПІД ЧАС АКЦІЇ "КВІТИ ПАМ'ЯТІ"

9 жовтня, відбудеться щорічна акція «Квіти пам’яті», запроваджена освітньою ініціативою «Медвин. Повстання» для вшанування учасників Медвинського повстання (1919–1922), страчених під час нього більшовиками мирних мешканців Медвина, а в цьому році – і загиблих українських захисників з під час російсько-української війни. Під час неї ми відвідаємо могили учасників Медвинського повстання і воїнів з Медвинської громади, які віддали життя, боронячи Україну від російських загарбників у російсько-українській війні.

Маршрут подорожі: с. Медвин (могили учасників Медвинського повстання і українських воїнів Олександра Василенка, Олександра Бочарова, Андрія Дороша, Володимира Шевченка) – с. Бране Поле (могила захисника Віталія Підлубного) – с. Стара Буда, Черкаська обл., 36 км від Медвина (могила бандуриста, ідеолога Медвинського повстання Антіна Митяя).

Початок акції – о 10:00 біля пам'ятника Медвинському повстанню у центрі села (Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, 4).

Звідти учасники акції вирушать на транспорті до місць вшанування. Під час акції буде забезпечено безкоштовний транспорт (автобус). Якщо ви бажаєте взяти участь в акції і потребуєте місця в автобусі, просимо зазначити це при реєстрації.

З собою можна брати квіти, лампадки, українські прапори. Оскільки подорож займе весь день, то можна взяти з собою бутерброди і чай в термосі. Якщо ви їдете на власному  авто, за бажання, можна причепити  прапор України до нього.

Просимо одягатися і взуватися зручно, відповідно до погоди .

Реєстрація на акцію – тут.

* * *

Акція «Квіти пам’яті» відбудеться вже втретє. Традиційно, вона відбувається у жовтні – у найближчі вихідні до 13 жовтня – річниці страти більшовиками у 1920 р. медвинців і 14 жовтня – Дня захисників і захисниць України.

Організатори: освітня ініціатива "Медвин. Повстання" за сприяння відділу культури і туризму Медвинської сільської ради, відділу освіти, молоді та спорту Медвинської сільської ради.

ПЕРЕМОЖЦІ ІІ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ

За правилами нашого конкурсу, обрано чотирьох переможців, які отримали найбільше балів від журі: трьох серед дорослих учасників та одного – серед учасників до 18 років. Кожен із п'ятьох членів журі оцінював твори, не знаючи їх авторів, за шкалою від 1 до 10, де 10 – найвищий бал.

Отож, найбільше балів від журі отримали такі твори дорослих учасників:

Щиро дякуємо усім учасникам за цікаві і нові тексти про Медвин, членам журі за складну роботу оцінювання і вибору кращого, та партнерам – за цінні призи.

З переможцями ми зв’яжемося та упродовж наступного тижня розпочнемо відправку призів.

Загалом у конкурсі цього року взяли участь 29 творів-учасників, серед яких 6 дитячих творів і 23 дорослих твори. Їх автори походять з 17 областей України (Вінниччини, Волинської області, Дніпра, Житомирщини, Закарпаття, Запоріжжя, Київщини, Кропивницького, Львівщини, Полтавщини, Рівненщини, Сумщини, Тернопільщини, Харківщини, Хмельниччини, Черкащини, Чернівеччини).


ПРОГРАМА ЗАХОДІВ ДО РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 20 СЕРПНЯ 2022 РОКУ

102 роки тому в Медвині відмовилися виконувати накази російсько-більшовицьких окупантів і приймати їхню владу. На Спаса спалахнуло повстання проти більшовиків, очолене бандуристом, офіцерами, вчителями та представниками товариства "Просвіта". Усі вони билися на боці України та сподівалися, що їхні терени допоможе визволити армія УНР.
У суботу 20 серпня згадаємо ті події, піднімемо свій національний дух і зробимо добре діло для нашої армії.
До зустрічі в Медвині!

УРОЧИСТА ЕКСКУРСІЯ ДО РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 20 СЕРПНЯ

Цього року завершуємо ювілейне відзначення Медвинського антибільшовицького повстання 1919–1922 років. Як і 100 років тому, попри намагання росіян знищити українську державність, українці чинять опір. Так, століття тому, хоч і після поразки Української Народної Республіки, у Медвині (і не лише у ньому) чинили впертий опір російсько-більшовицьким окупантам на чолі з отаманами Пирхавкою, Лебедем, Цвітковським, Левченком.

Запрошуємо відзначити цю патріотичу дату в нашому національному календарі у Медвині – на урочистій ескурсії місцями Медвинського повстання та літературній і музичній програмі на території школи, де вчився і навчав автор книги спогадів про повстання Іван Дубинець.

Реєстрація на екскурсію і програма – за посиланням.
Подія у мережі Facebook.

6 СЕРПНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ТОЛОКА БІЛЯ ШКОЛИ, ДЕ ВЧИВСЯ І НАВЧАВ ІВАН ДУБИНЕЦЬ, А ТАКОЖ МІСЦЯ, ДЕ СТОЯЛА ЙОГО ХАТА

6 серпня 2022 року о 10:00 запрошуємо долучитися вже до щорічного дійства – толоки біля колишньої музичної школи (вул. Зарічок, 68, с. Медвин), а раніше – неповно-середньої школи, де навчався і навчав учнів Іван Дубинець.

Підготуємо місце для відзначення річниці Медвинського повстання (1919-1922), яка і цьогоріч є ювілейною, докладемося до збереження історичних місць у Медвині та історичної пам'яті, приємно поспілкуємося під час пікніка опісля.

Потрібно:

Знадобляться: робочі рукавиці, сікатори, пилка, косарка, граблі, лопата, рядно, щітка для біління, драбина складна.

ОГОЛОШЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ ІІ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ ЗАПЛАНОВАНО НА 20 СЕРПНЯ 2022 РОКУ

Оголошення переможців ІІ Літературного конкурсу імені Івана Дубинця відбудеться у річницю Медвинського антибільшовицького повстання 1920 року – 20 серпня.

Оргкомітет прийняв до участі в конкурсі 29 прозових творів, автори яких походять із Вінниччини, Волині, Житомирщини, Закарпаття, Запоріжжя, Київщини, Кропивниччини, Львівщини, Полтавщини, Рівненщини, Січеславщини, Сумщини, Тернопільщини, Харківщини, Хмельниччини, Черкащини, Чернівеччини.

Цього року буде оголошено чотирьох переможців літературного конкурсу. Троє переможців (двоє – серед дорослих учасників і один – серед учасників віком до 18 років), які отримають найвищу кількість балів від журі, отримають грошовий приз у розмірі 500 гривень і книжкові призи від організаторів конкурсу; окремий приз отримає і переможець, визначений засновником конкурсу – освітньою ініціативою "Медвин. Повстання".

Ми щиро дякуємо усім, хто у цей складний час подав свої твори відповідно до вимог конкурсу, членам журі, які приступили до прочитання і оцінУкраїнськийювання творів, паралельно працюючи на вигнання російських окупантів з нашої рідної України, та організаторам і партнерам конкурсу за призову й інформаційну підтримку – Українському інституту національної пам'яті, Національному музею Революції Гідності, Фундації імені Івана Багряного, Товариству дослідників України, громадській організації "Молодь вТренді", Музею історії Богуславщини.

119 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ДУБИНЦЯ

30 березня 2022 року виповнюється 119 років з Дня народження відомого громадського діяча, науковця-геолога, письменника і публіциста Івана Дубинця. Сьогодні наша освітня ініціатива разом із партнерами мала б оголошувати переможців ІІ Літературного конкурсу імені Івана Дубинця. Після оголошення переможців планували провести екскурсію рідними місцями Івана Дубинця та локаціями в Медвині, де відбувалися ключові події Медвинського антибільшовицького повстання. Також хотіли презентувати нове видання про Медвинське повстання. Але сьогодні в Україні точиться повномасштабна війна, яку розв’язав давній ворог – росія – з тією ж, давньою, метою – захопити українські землі, знищити, якщо не вдається асимілювати, українців, потішити власні комплекси і сповнити кровожерливі примхи.

Усе своє життя Іван Дубинець поклав на боротьбу з людиноненависницькою російською імперією та на відстоювання українських національних інтересів. Коли жив на батьківщині, на яку наступали більшовики, підтримував Медвинське повстання, а під час Другої світової війни брав участь у націоналістичному русі опору, збирав інформацію про злочини кремля та беріг пам’ять про визвольні змагання. Перебуваючи в еміграції, розповідав, де тільки міг, про прагнення українського народу до незалежності, про злочини росії проти України, видав книгу спогадів «Горить Медвин» та підготував том англомовних свідчень про Голодомор. Разом з цим, був першокласним геологом і професіоналом у своїй справі.  Як людина – скромний і самовідданий.

Що робив би Іван Дубинець, якби жив у наш час? Боронив би батьківщину на фронті, воював би інформаційно, волонтерив. І точно був би щасливий, що робить це в омріяній, незалежній Україні.

ІІ Літературний конкурс імені Івана Дубинця ми продовжуємо до 31 травня. Чекаємо на ваші твори й переконані у перемозі України!

У ЗВ'ЯЗКУ З ПОВНОМАСШТАБНОЮ ВІЙНОЮ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ІІ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ ПРОДОВЖЕНО

У зв'язку з повномасштабною війною Росії проти України та значною залученістю оргкомітету і членів журі в обороні України й волонтерській діяльності, оголошуємо, що ІІ Літературний конкурс імені Івана Дубинця продовжується. Конкурсні твори приймаємо всю весну.

Нагадуємо, що конкурсні твори повинні відповідати таким вимогам:

Конкурсні твори просимо надсилати у документі формату word на електронну адресу співорганізаторки освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марини Гогулі marynagogulia@gmail.com. В електронному листі просимо зазначити відомості про автора конкурсного твору:


Про дату оголошення переможців оголосимо згодом. Слідкуйте за новинами на нашому сайті і на фейсбук-сторінці.


Організатори і партнери конкурсу – освітня ініціатива "Медвин. Повстання", Український інститут національної пам'яті, Національний музей Революції Гідності, Фундація імені Івана Багряного, Товариство дослідників України, громадська організація "Молодь в тренді", Музей історії Богуславщини дякують усім, хто у цей вирішальний для України час боронить нашу батьківщину, своїми вчинками і словами наближає перемогу. Разом переможемо! Слава Україні!

ОГОЛОШУЄМО ІІ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ

До 119-річчя з Дня народження українського громадського діяча, публіциста, науковця, учасника Медвинського антибільшовицького повстання, автора книги спогадів “Горить Медвин” освітня ініціатива "Медвин. Повстання" спільно з Українським інститутом національної пам'яті, Національним музеєм Революції Гідності, Фундацією імені Івана Багряного, Товариством дослідників України, громадською організацією "Молодь в тренді", Музеєм історії Богуславщини оголошує ІІ літературний конкурс імені Івана Дубинця на кращі прозові твори.

До участі з 30 січня до 15 березня 2022 року приймаються оригінальні малі прозові твори довільного жанру (есей, новела, оповідання, нарис, мемуари тощо). У конкурсі візьмуть участь тексти, що відповідатимуть вимогам:

Конкурсні твори просимо надсилати у документі формату word на електронну адресу співорганізаторки освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" Марини Гогулі marynagogulia@gmail.com. В електронному листі просимо зазначити відомості про автора конкурсного твору:

Переможців обиратиме журі у складі:

Члени журі оцінюватимуть твори, не знаючи їх авторів.

До Дня народження Івана Дубинця, 30 березня 2022 року буде оголошено чотирьох переможців літературного конкурсу.

Найкращі твори будуть опубліковані на сайті medvyn-povstannia.org.ua.

За оновленням інформації про конкурс слідкуйте на нашому сайті та на сторінці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" у Facebook.


СВІДЧЕННЯ ДОНЬКИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАНЦЯ КАТЕРИНИ МИКОЛЕНКО ПРО ГОЛОДОМОР

Катерина Миколенко з Медвина народилася у 1927 році. На її долю випало пережити колективізацію, Голодомор, Другу світову війну. Під час сталінських репресій розстріляли її батька, який брав участь у Медвинському антибільшовицькому повстанні 1920 року, а саму її вважали дитиною “ворога народу”. Катерина Захарівна розповідає, що на власні очі бачила і пережила у страшні 1932—1933 роки. 

Відео записано під час експедиції освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" до Медвина, вдома у Катерини Захарівни 31 липня 2021 року.

ЕКСПЕДИЦІЯ ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОТАМАНА ДМИТРА ЦВІТКОВСЬКОГО 

До 129 Дня народження одного з лідерів антибільшовицького повстання на Звенигородщині та у Медвині у 1920–1921 роках – отамана Дмитра Цвітковського – освітня ініціатива "Медвин. Повстання" вирушила в експедицію місцями цієї історичної події.

Відвідали ліс "Гірчаків" і ті маловідомі локації в ньому, де знаходилися криївки повстанців. Побували і в місцях археологічних досліджень Івана Дубинця – автора книжки спогадів "Горить Медвин". Зафільмували розповіді про ці події і локації від місцевого краєзнавця Петра Гогулі.

Наступного року плануємо відкрити ще одну лінію історичного маршруту місцями Медвинського повстання.

Нагадаємо, що Дмитро Васильович Цвітковський народився 26 жовтня 1892 року у родиці церковного псаломника. Ветеран Першої світової війни, член Генерального секретаріату Центральної Ради, а згодом офіцер армії УНР (І Гайдамацького кінного полку армії УНР імені Костя Гордієнка), учасник Першого зимового походу, він у другій половині 1920-го очолює антибільшовицькі загони на Звенигородщині, а під кінець 1920 і до середини 1921 року – Медвинське антибільшовицьке повстання. Після совєтської амністії 2 вересня 1921 року Цвітковського заарештовує ЧК і ув'язнює у тюрмі в Харкові, де на нього, очевидно, і чекає розправа.

ПОКЛАЛИ КВІТИ ПАМ'ЯТІ НА МОГИЛИ УЧАСНИКІВ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ І ЖЕРТВ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТЕРОРУ

Раніше про ці місця говорили півголосом, адже ті, хто там похований, здавалось би, програли. Але завдяки цим голосам – свідченням, спогадам, хрестам і символічним могилам – вдалося зберегти пам’ять про те, що 100 років тому в Медвині боролися за Україну. І тепер, коли ми маємо власну державу, можемо говорити про ці місця і про людей, які за ними стоять, на повен голос.

Саме тому у суботу 9 жовтня відбулася акція «Квіти пам’яті», під час якої представники Медвинської громади, освітньої ініціативи «Медвин. Повстання», громадські і політичні діячі відвідали могили повстанців і страчених будьонівцями 13 жовтня 1920 року медвинських заручників, з’їздивши на медвинські кладовища, а також у с. Стара Буда на Черкащині – на могилу Антіна Митяя – бандуриста, ідеолога Медвинського повстання, який 100 років, восени 1921 року тому загинув у бою з більшовиками.

Акція почалася в центрі Медвина з покладання квітів до пам’ятника Медвинському повстанню; тоді ж виступили голова Медвинської громади Ігнат Сергієнко та дослідники Медвинського повстання – співзасновниця освітньої ініціативи «Медвин. Повстання» Марина Гогуля та краєзнавець, співробітник відділу культури і туризму Медвинської громади Петро Гогуля.

«Місця пам’яті, які ми сьогодні відвідуємо, спільним мають не лише те, що стосуються Медвинського повстання, а й те, що майже всі люди, яким вони присвячені – які там поховані або для яких насипані символічні могили – були вбиті. Ховали їх уночі і таємно, як це робиться, коли намагаються приховати злочин. Однак сьогодні ми повертаємо справедливість, вголос називаючи імена знищених наших земляків і відкрито говорячи про тих, хто їх убив» – наголосила Марина Гогуля.

Того дня квіти пам’яті покладали на символічні могили Захара Миколенка, Якова Марушевського, Миколи Кнюха і Мусія Шуляка – учасників повстання, розстріляних під час Великого Терору 1938 році в Києві і таємно похованих у Биківні, а також на справжні могили Купріяна і Ничипора Хижняків, Максима Заваденка і Даценка, яких більшовики-будьонівці взяли в полон стратили увечері 13 жовтня 1920 року біля урочища «Ковтунів лісок» (їхні тіла у ніч на Покрову рідні розібрали і поховали на місцевих цвинтарях). Відвідали могилу Варфоломія Дубини – члена товариства «Просвіта», батька очевидця Медвинського повстання, автора книжки спогадів «Горить Медвин» Івана Дубинця, посадили і поклали квіти і лампадки до могили ідеолога Медвинського повстання, бандуриста Антіна Митяя. Це тільки ті поховання, які вдалося встановити протягом більш як трьох десятків років пошукової роботи місцевих краєзнавців, а скільки ще могил належить віднайти і гідно вшанувати…

Про свої враження від поїздки розповідає начальниця відділу культури і туризму Медвинського ТГ Вікторія Микитенко: «Ми живемо в час, коли можна обговорювати різні теми, без страху слухати, запитувати та розповідати. Поїздка, яка відбулася в рамках акції ‘Квіти пам’яті’, повертає з забуття істинних героїв… Поїздка дала змогу чути та відчувати частину реальної історії нашої держави, зокрема Медвина, а реальної тому що досліджували та продовжують досліджувати її українці, мотивовані та сповнені національної гідності».

Меморіальні заходи відбувалися в Медвині і 13 жовтня, у 101 річницю страти будьонівцями майже 80 заручників: до місця страти медвинців, біля Ковтунового ліска, попри дощову погоду, прийшли і приїхали небайдужі односельці і гості Медвина – де і мала б відбутися щорічна церемонія вшанування.

Світлини Віталія Ніщименка.

9 ЖОВТНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ПОЇЗДКА НА МОГИЛУ АНТІНА МИТЯЯ У СТАРІЙ БУДІ ТА ДО МОГИЛ ПОВСТАНЦІВ У МЕДВИНІ

До 100 роковин від загибелі у бою з більшовиками кобзаря, лідера Медвинського повстання Антіна Митяя, до 101 річиниці страти будьонівцями біля 80 мешканців Медвина, до 102 річниці з початку Медвинського антибільшовицького повстання у суботу 9 жовтня 2021 року вібдудеться щорічна акція “Квіти пам’яті”. Під час неї своєю присутністю, квітами, лампадками, грою на бандурі вшануємо учасників Медвинського повстання і розстріляних будьонівцями селян, зберегти пам’ять про них та про їхні могили.

Зранку 9 жовтня вирушаємо на автомобілях і мікроавтобусі до с. Стара Буда на Черкащині (40 км від Медвина) на могилу нашого земляка, бандуриста Антіна Митяя. По дорозі до Старої Буди і повертаючись назад із неї заїдемо у Медвині на могили повстанців та страчених будьонівцями медвинців — на цвинтарях у “Зірці”, на Миколії, на Гладі і на Ригорівському цвинтарі.

Покладемо квіти і біля меморіалу страченим 13 жовтня 1920 року будьонівцями медвинців, який знаходиться коло Ковтунового ліска у межах Медвина.

Усіх охочих взяти участь в акції просимо заповнити реєстраційну форму.

У МЕДВИНІ ВІДЗНАЧИЛИ РІЧНИЦЮ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКОГО ПОВСТАННЯ

21 серпня 2021 року у Медвині на Київщині відзначили річницю Медвинського антибільшовицького повстання (1919–1922). 

Відбулося це біля однієї із локацій, пов’язаної з Медвинським повстанням, – колишньої Міністерської школи 1910 року, де навчався разом із іншими учасниками повстання і викладав автор книги про цю подію “Горить Медвин”, науковець, громадський діяч української діаспори в США Іван Дубинець. 

Пам’яті Івана Дубинця у рамках заходу відзначення відбувся літературний вечір, де зачитали твори переможців цьогорічного літературного конкурсу його імені – Олени Скуловатової, Оксани Карпенко, Анастасії Якименко та Олександра Морозюка. 

Під час відзначення річниці Медвинського повстання неодноразово згадували й отамана Дмитра Цвітковського (1892–1923 (?)), і бандуриста Антона Митяя (1886–1921), які восени 1920 – улітку 1921 років очолили Медвинське повстання у підпіллі – після того, як Медвин захопили війська Будьонного. У пам’ять про них 21 серпня організатори відкрили новий відтинок історичного маршруту місцями Медвинського повстання та провели пішу екскурсію “Від книги до чину”, що стартувала від Міністерської школи через урочище Мацаєва і завершувався у лісі Гірчаків, де знаходилися криївки повстанців. 

“Вшанування борців за незалежність і державність України відіграє важливу роль в усвідомленні себе українцями. Це ми бачимо на прикладі Медвина, пам’ять про антибільшовицьке повстання в якому об’єднує людей та робить їх стійкішими до російської пропаганди у сучасній російсько-українській гібридній війні. А сам Медвин стає одним із символів визвольних змагань” – розповідає співорганізаторка вшанувань і співзасновниця освітньої ініціативи “Медвин. Повстання”, Марина Гогуля. 

Захід був розрахований на різну вікову аудиторію, тож організатори провели й дитячу програму, розігравши призи за найкращий малюнок про Медвин, влаштувавши пошук скарбів та влаштувавши кілька майстер-класів. Під час відзначення річниці повстання на сцені виступав дитячий музичний колектив костелу Святого Владислава з м. Богуслав. 

Кульмінацією програми був музичний вечір на спомин про бандуриста, етнографа, популяризатора історії про Медвинське повстання Тараса Силенка. Участь у ньому взяли його син, бандурист і бард Святослав Силенко та бард Михайло Гречкин, виконавши народні думи, повстанські та сучасні патріотичні пісні. 

“Роки йдуть, а ворог залишається той самий! Надзвичайно важливо це пам’ятати й робити правильні висновки” – стверджує музикант Святослав Силенко.

Після музичної програми у приміщенні Міністерської школи відбувся показ документального фільму “Чи зникає Шевченкова Україна?”, знятого проєктом “Хачі” за участі медвинських краєзнавців Петра Гогулі й Івана Салати, які у кадрі розповідають про Медвин та про Медвинське повстання.

Подібний захід освітня ініціатива “Медвин. Повстання” проводить утретє. 9 жовтня її активісти планують провести акцію “Квіти пам’яті”, під час якої відвідають відомі могили Медвинських повстанців, зокрема ідеолога Медвинського повстання, бандуриста Антона Митяя, що знаходиться у селі Стара Буда на Черкащині. 

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ПОБУВАВ НА ЕКСКУРСІЇ МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

Напередодні 102-ї річниці Медвинського антибільшовицького повстання Медвин відвідав гурт Національного музею Революції Гідності. Нагадаємо, що у серпні 1920 року на території Медвинської волості відновилося антибільшовицьке повстання, яке очолив отаман Хома Лебідь, начальник штабу Микола Василенко і керівник пропаганди бандурист Антон Митяй.

 Співробітники музею взяли участь у екскурсії історичним маршрутом повстання, у ході якої побували біля зведеного у центрі села пам'ятного знаку повстанню, відвідали меморіал медвинцям, страченим у 1920 році будьонівцями, піднялися на гору Тотоха та завітали до найстарішого історичного будинку у селі — приміщення Міністерської школи 1910 року, де навчався, а згодом і викладав видатний громадський діяч, науковець, автор книги спогадів про Медвинське повстання "Горить Медвин" (1052) Іван Дубинець.

ПРОГРАМА ВІДЗНАЧЕННЯ РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

ВІДЗНАЧЕННЯ РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ – 2021

 

Локація: вул. Зарічок, 68, с. Медвин, Київська обл.

 

Програма

 

10:00–14:00 екскурсія місцями Медвинського повстання (участь за попередньою реєстрацією).

15:00–16:00 дитяча програма (майстер-клас із ліплення вареників)

16:00–17:00 літературна сцена. Поезія і проза про Медвин і Медвинське повстання.

17:00–18:00 музична сцена. Концерт бандуриста Святослава Силенка на спомин про Тараса Силенка.

18:00–20:00 – дитяча програма (пошук скарбів, майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки)

18:30–20:00 кінотеатр у Міністерській школі. Показ документального фільму «Чи зникає Шевченкова Україна» за участі виконавців ролей.

20:00–22:00 кінотеатр у Міністерській школі. Презентація воєнної комедії «Наші котики» (реж. Володимир Тихий) за участі виконавця головної ролі Станіслава Бжезинського.


У програмі можливі зміни.


Локація: вул. Зарічок, 68, с. Медвин, Київська обл.

Програма

 10:00–14:00 екскурсія місцями Медвинського повстання (участь за попередньою реєстрацією).

15:00–16:00 дитяча програма (майстер-клас із ліплення вареників).

16:00–17:00 літературна сцена. Поезія і проза про Медвин і Медвинське повстання.

17:00–18:00 музична сцена. Концерт бандуриста Святослава Силенка на спомин про Тараса Силенка.

18:00–20:00 дитяча програма (пошук скарбів, майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки).

18:30–20:00 показ документального фільму «Чи зникає Шевченкова Україна» за участі виконавців ролей.

20:00–22:00 презентація воєнної комедії «Наші котики» (реж. Володимир Тихий) за участі актора Станіслава Бжезинського.

У програмі можливі зміни. 

МЕДВИНЦІ І ГОСТІ СЕЛА ПРОВЕЛИ ТОЛОКУ БІЛЯ ШКОЛИ ІВАНА ДУБИНЦЯ ТА НА МІСЦІ ЙОГО ХАТИ

7 серпня медвинці і гості села на запрошення освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" провели толоку біля будинку колишньої Міністерської школи, в якій навчався і викладав Іван Дубинець. Спільними зусиллями була покошена трава, вирубані кущі, підбілений фасад, підлатана в холі будинку підлога. У той же день ліквідували бур'юни на місці, де була хата Івана Дубинця по вулиці Богуславській.

Від імені організаторів дякуємо усім учасникам і запрошуємо 21 серпня разом відзначити річницію Медвинського повстання.


Фото Тетяни Овчар.


21-22 СЕРПНЯ 2021 РОКУ В МЕДВИНІ ВІДЗНАЧАТИМУТЬ РІЧНИЦЮ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

21 серпня 2021 року вчергове відзначаємо ювілейну соту річницю Медвинського антибільшовицького повстання (1919—1922). 1921 рік був роком підпільної боротьби Медвина проти більшовиків, тож і налогос цього року будемо робити на цьому періоді повстання.

Пам'ятаймо, що ми, українці, як і 100 років тому, відстоюємо у боротьбі свою незалежність. Тож нехай пам'ять про Медвинське повстання додасть нам снаги і вірності Україні.

У програмі:

Захід відбуватиметься за адресою вул. Зарічок, 68, с. Медвин, Білоцерківський р-н, Київська обл.

Детальніше - на сторінці події у фейсбуку.

ПРОВЕЛИ ДИТЯЧУ ЕКСКУРСІЮ МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

15 липня 2021 року відбулася екскурсія місцями Медвинського повстання для учасників дитячого табору при Костелі Святого Владислава у м. Богуслав. 

Під час неї гості Медвина відвідали пам'ятний знак Медвинському повстанню в центрі села, будинок Міністерської школи, в якій навчався Іван Дубинець, 600-літній дуб та Меморіал страченим будьонівцями. 

Екскурсія містила елементи квесту, тож учасники мали відгадати, хто за фахом і ремеслом були керівники повстання, в якому році вперше вшанували страчених будьонівцями медвинців, виміряли обхват дуба-довгожителя і отримали сувеніри від освітньої ініціативи "Медвин. Повстання".

ПІШОВ ІЗ ЖИТТЯ ТАРАС СИЛЕНКО

2 червня 2021 року не стало відомого кобзаря, етнографа, заслуженого артиста України, оберега української пісні і культури, учасника Революції Гідності, популяризатора історії Медвинського повстання Тараса Силенка.

Востаннє Тарас відвідав Медвин під час святкування 100-ї річниці з початку Медвинського повстання 17 серпня 2019 року. Тоді, коло пам’ятника Медвинському повстанню він виконував народні пісні і думи і, як 100 років тому бандурист та ідеолог повстання Антін Митяй (Петюх), збудив у медвинців національний дух. Того ж року знявся для нашого документального фільму “Медвинське повстання”, записав для нього пісню “Чорна рілля ізорана”, розповідав там про Антона Митяя.

Поховали Тараса у рідному селі Лютарі на Богуславщині поряд із  матір'ю, поеткою Лесею Силенко.


ВИДАЛИ БРОШУРУ "МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ"

Освітня ініціатива "Медвин. Повстання" видала брошуру ''Медвинське повстання'', де ми систематизували інформацію про повстання, його хронологію, відповіли на питання, хто проти кого і заради чого боровся і віддавав життя у Медвині в часи Української Революції. 

Брошуру видали коштом активістів та друзів освітньої ініціативи "Медвин. Повстання".

Освітні, культурні та наукові установи можуть отримати брошуру безкоштовно, написавши на Фейсбук-сторінку ініціативи в особисті повідомлення або на електронну адресу marynagogulia@gmail.com.

ТРАВНЕВА ЕКСКУРСІЯ МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

4 травня 2021 року відбулася чергова екскурсія місцями Медвинського повстання, цього разу - для гостей з Білої Церкви. 

За дві з половиною години відвідали стару міністерську школу, де вчився, а пізніше викладав Іван Дубинець, побували в центрі Медвина біля пам'ятного знаку Медвинському повстанню, поїхали до 600-літнього дуба на цвинтарі, де знаходиться символічна могила повстанця Захара Миколенка, звідти вирішили до Тотохи та меморіалу страченим у 1920 році будьонівцями медвинцям. 

РЕСТАВРАЦІЯ БУДИНКУ МЕДВИНСЬКОЇ МІНІСТЕРСЬКОЇ ШКОЛИ: ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ПОЧАТКУ

Освітня ініціатива «Медвин. Повстання» запросила технологів-реставраторів, аби з'ясувати, чи можливо врятувати найстарішу історичну будівлю в Медвині.

Будинок по вулиці Зарічок, 68 у Медвині на Київщині зведений у 1910 році як чотирикласна Вища міністерська школа. Це був освітній центр і осердя національного відродження під час Медвинського антибільшовицького повстання (1919-1922). У 1921-1926 роках тут викладав громадський діяч, науковець-геолог та археолог, письменник, автор книги спогадів про Медвинське повстання «Горить Медвин» Іван Дубинець. У часи Другої світової війни тут розташовувався шпиталь. До 2000-х у приміщенні діяла музична школа.

Кілька років тому Медвинська громада передала будинок під створення музею, однак через його поганий технічний стан цей задум поки що не здійснений.

Про те, що потрібно для реставрації цього історичного будинку, розповіла Аліса Святина - директорка ТОВ «Реставраційно-технологічний центр», сертифікована технологиня-реставраторка.


ВІДВІДАЛИ БАТЬКІВЩИНУ ІВАНА ДУБИНЦЯ ТА ЮРІЯ ЛАВРІНЕНКА

27 березня 2021 року представники освітньої ініціативи “Медвин. Повстання” і Фундації імені Івана Багряного відвідали у Медвині місця, пов’язані із Іваном Дубинцем - а саме місце, де стояла хата, в якій народився громадський діяч, школу, в якій навчався та викладав Іван Варфоломійович, а також локації Медвинського антибільшовицького повстання (1919-1922), про події якого йдеться у книзі іменинника “Горить Медвин”.

Урочисте оголошення переможців І літературного конкурсу імені Івана Дубинця через карантин зробили під відеозапис у приміщенні школи, де навчався Іван Дубинець по вул. Зарічок. На разі ця історична будівля через свій технічний стан перебуває під загрозою руйнування, тож організатори літературного конкурсу хотіли також привернути увагу до потреби зберегти будинок. 

Під час урочистості представник Фундації імені Івана Багряного, літературознавець, журналіст, доктор філософії Сергій Козак поділився спогадами друзів Івана Дубинця про його діяльність в еміграції, розповів про значення його досліджень про Голодомор для України і світу.

Опісля учасники зустрічі вирушили у сусіднє село Хижинці, вже Черкаської області, звідки походив Юрій Лавріненко - український літературознавець, публіцист, друг і соратник Івана Багряного, відвідали школу на вулиці Юрія Лавріненка, 7а, у якій знаходиться меморіальний куточок, а на її території - пам’ятна дошка діячу, зупинилися біля пам’ятного знаку Юрію Андріяновичу на в’їзді у Хижинці.

Фото Віталія Ніщименка.

ОГОЛОШУЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ І ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ІМЕНІ ІВАНА ДУБИНЦЯ

Протягом 30 січня - 15 березня 2021 року нам надійшов 41 твір, 38 з яких відповідали усім вимогам, а саме: були написані українською мовою, містили згадку про Медвин, з якого проходив Іван Дубинець, чи Медвинське повстання, очевидцем якого він був і про яке написав книжку “Горить Медвин”, а також не перевищували 1180 слів. За умовами конкурсу, члени журі мали оцінити надіслані для участі твори за шкалою від 1 до 10 балів, де 10 - найвища оцінка, а ті три учасники, які наберуть найвищу кількість балів будуть оголошені переможцями. При оцінюванні членам журі не повідомлялися імена конкурсантів. Ще один твір-переможець мала обрати освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, засновниця конкурсу.

Таким чином, найвищу кількість балів отримали:

оповідання “Медвинська ночівля” (47 балів) Олени Скуловатової з с. Путрівка Київської області. Олена - кандидат психологічних наук, викладачка психології Київського національного торговельно-економічного університету;

оповідання “Невідправлені листи” (47 балів) Оксани Карпенко з с. Фурси Київської області. Оксана також психолог, працює у сфері психологічного консультування. Свій твір авторка написала на основі спогадів і свідчень про свого прадіда Захара Миколенка, який брав участь у Медвинському повстанні;

оповідання “Все моє” (46 балів) Анастасії Якименко з м. Тбілісі, Грузія. Народилася Анастасія у Кривому Розі, а зараз працює у грузинській столиці за фахом піаністки, є солісткою камерного ансамблю, викладає гру на фортепіано, грає на богослужіннях;

оповідання “Дід Улас” (твір-переможець за версією освітньої ініціативи “Медвин. Повстання”) Олександра Морозюка з с. Микуличі Київської обл. Олександр родом з Волині, а за фахом - юрист господарського напряму. Пише прозу під псевдонімом “Олександр Мінович”. Інші його твори під цим іменем можна почитати на сторінках інтернет-видання “Букнет”.

Всім чотирьом переможцям призначено грошову премію у розмірі 500 гривень та книжкові подарунки від організаторів конкурсу - Українського інституту національної пам’яті, Фундації імені Івана Багряного, освітньої ініціативи “Медвин. Повстання”.

Серед учасників є також твори, що були дуже близькими до перемоги, тож організатори вирішили відзначити і їх книжковими подарунками. А саме:

твір “Пазли пам’яті”, що отримав друге місце від освітньої ініціативи “Медвин. Повстання”. Його автор - Роман Андріянов із Запоріжжя, учень 9 класу Хортицької національної академії;

твір “Нездійснені мрії” (44 бали) Катерини Базір з Києва, студентки Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

твір “Межа” (40 балів) Єлизавети Лейєр із с. Гатне Київської області, студентки-філологині української мови і літератури.

Слід відзначити, що учасники цьогорічного конкурсу походять з усієї України та навіть з-за кордону. Найбільше - 13 творів надіслали з Києва та Київської області, по 4 твори найдійшло з Львівської і Донецької областей, 3 - із Запорізької, по 2 - з Кропивницького, Дніпропетровської, Миколаївської, Луганської, Сумської областей та по одному твору - з Рівного, Вінницької, Хмельницької, Харківської і Херсонської областей. Наймолодший автор має 11 років, а найстаршому - 70.

Твори-переможці та високо оцінені твори будуть опубліковані на сайті medvyn-povstannia.org.ua

Організатори щиро дякують усім учасникам, які надіслали свої твори, та анонсують ІІ літературний конкурс імені Івана Багряного у 2022 році.

Фото Віталія Ніщименка.

ЧЕРГОВА ЕКСКУРСІЯ МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

7 березня 2021 року відбулася чергова екскурсія місцями Медвинського повстання, яку наша ініціатива провела разом із клубом мандрівників НавколоUA. Гості з Києва  відвідали пам’ятник Медвинському повстанню у центрі села, побували на Миколії біля 600-літнього дуба - свідка низки історичних подій у Медвині, побачили школу, де вчився автор книги спогадів “Медвинське повстання” Іван Дубинець та піднялися на гору “Тотоха”.

Фото Андрія Тичини.

Біля пам'ятника Медвинському повстанню. Фото Андрія Тичини.

ОГОЛОШЕНО І-й ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС ім. ІВАНА ДУБИНЦЯ

До 118-річчя з Дня народження українського громадського діяча, публіциста, науковця, учасника Медвинського антибільшовицького повстання, автора книги “Горить Медвин” оголошується конкурс на кращі прозові твори.

До участі з 30 січня до 15 березня 2021 року приймаються малі прозові твори довільного жанру (есей, новела, оповідання, нарис, мемуари тощо), розміром до 1180 слів, написані українською мовою, де б згадувалися Медвин або Медвинське повстання.

Конкурсні твори надсилати у документі Word на електронну адресу marynagogulia@gmail.com. 

В електронному листі просимо зазначити прізвище, ім'я, по-батькові автора, населений пункт, район і область, звідки походить автор, дату народження, контактний телефон.

Переможці будуть оголошені в День народження Івана Варфоломійовича 30 березня 2021 року та отримають грошові та книжкові призи від організаторів.

За оновленням інформації про конкурс слідкуйте на нашому сайті та на Фейсбук-сторінці освітньої ініціативи "Медвин. Повстання".

ВІДНОВЛЕНО ПАМ'ЯТНУ ТАБЛИЧКУ ІВАНУ ДУБИНЦЮ

23 жовтня 2020 року освітня ініціатива "Медвин. Повстання" спільно з краєзнавцем, директором музею в Медвині Петром Гогулею відновили знищену нещодавно пам'ятну табличку про Івана Дубинця на фасаді колишньої міністерської школи в Медвині, де навчався і вчителював цей громадський діяч, науковець, учасник Медвинського антибільшовицького повстання (1919-1922), автор книги спогадів «Горить Медвин». Заодно встановили поряд прапор України, а всередині приміщення розмістили виставку до сотої річниці  Медвинського повстання, яка за допомогою п'яти банерів розповідає про історію події та її наслідки для становлення сучасної України.

Кожен, хто 25 жовтня прийде на виборчу дільницю, що знаходиться у цьому ж приміщенні по вулиці Зарічок, 68, зможе ознайомитися з виставкою. 

Встановлення таблички і прапора відбулося завдяки фінансовій участі небайдужих людей та активістів нашої ініціативи, яким висловлюємо щиру подяку.


У КИЄВІ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ДО СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОГО АНТИБІЛЬШОВИЦЬКОГО ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ

13 жовтня 2020 року, до сотої річниці антибільшовицького повстанського руху Український інститут національної пам'яті відкрив виставку “Воля України або смерть”, присвячену антибільшовицькому повстанському руху 1919-1920 років.

Виставка складається з 15 банерів, що знайомлять із отаманами найбільших повстанських загонів, розповідають про Медвинське повстання та створення Холодноярської селянської організації. До створення цієї виставки долучилася і наша освітня ініціатива "Медвин. Повстання", засновники якої - Віталій Ніщименко та Марина Гогуля взяли участь у відкритті експозиції. 

Виставка діятиме і буде доступна для вільного перегляду на вул. Хрещатик, 22 у Києві (біля Будинку Головпоштампу) до кінця року.

АКЦІЯ "КВІТИ ПАМ'ЯТІ" НА ПОШАНУ УЧАСНИКІВ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ

10 жовтня 2020 року освітня ініціатива «Медвин. Повстання» за підтримки громадських активістів та краєзнавчого музею в Медвині організувала автоподорож до могил учасників Медвинського антибільшовицького повстання (1919-1922) та покладання до них квітів.

Під час акції відвідали могили повстанців та страчених будьонівцями медвинців - Варфоломія Дубини, Захара Миколенка, Мусія Шуляка, Микити Кнюха, Ничипора та Купріяна Хижняків, Заваденка і Даценка, а також побували у локаціях, пов'язаних із подіями Української Революції - школі, де вчився і викладав автор книги спогадів "Горить Медвин" Іван Дубинець, на вулиці Миколія, біля меморіалу страченим будьонівцями 13 жовтня 1920 року, коло пам'ятного знаку Медвинському повстанню у центрі села. Слід відзначити, що більшість із цих постатей були вперше публічно вшановані за 100 років.

Після вшанування в Медвині учасники акції поїхали на могилу бандуриста й ідеолога Медвинського повстання Антіна Митяя (Петюха) у с. Стара Буда Звенигородського району  на Черкащині. Краєзнавець і директор музею в Медвині Петро Гогуля розповів, що бандурист загинув у бою з більшовиками у с. Багва, неподалік с. Ризине і Пехівського лісу, де переховувався разом із отаманом Дмитром Цвітковським та його повстанцями, а побратими із Старої Буди таємно привезли його тіло до свого села, де поховали на цвинтарі.

У подальних планах освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" - вшанування в історико-меморіальному заповіднику "Биківня" репресованих учасників Медвинського повстання, розстріляних у 1937-1938 роках.

ВІДБУВСЯ ВЕЛОПРОБІГ ДО РІЧНИЦІ МЕДВИНСЬКОГО АНТБІЛЬШОВИЦЬКОГО ПОВСТАННЯ

22 серпня у селі Медвин на Київщині відбувся перший велотур Місцями Медвинського антибільшовицького повстання 1920 року – збройного виступу мешканців Медвина та сусідніх сіл, лояльних до Української Народної Республіки, що боролися проти російської окупації та більшовицького терору. Учасники велопробігу подолали кілометри доріг з Богуслава до Медвина, аби побачити мальовничі краєвиди, побувати у відомих і забутих місцях, де 100 років тому місцеві жителі виборювали своє право жити у вільній і самостійній Україні. 

Перед цим освітня ініціатива «Медвин. Повстання» розробила мапу місць Медвинського повстання та встановила у них інформаційні таблички.

У Медвині екскурсія для велосипедистів почалася з приміщення колишньої Міністерської школи, переданого нині під створення краєзнавчого музею, де вчився, а потім і вчителював Іван Дубинець – археолог, громадсько-політичний діяч, автор книги спогадів «Горить Медвин» (1952) про Медвинське антибільшовицьке повстання 1920 року.  Також учасники відвідали місце, де стояла хата його батьків та сходили на могилу батька Івана Дубинця – Варфоломія Дубини, учасника повстання одного з лідерів медвинського осередку товариства «Просвіта». Екскусоводка Марина Гогуля розповіла про долі повстанців – бандуриста Антона Митяя, отаманів Хоми Лебедя, Дмитра Цвітковського, Левченка, учителя і бандуриста Захара Миколенка – екскурсанти на власні очі могли побачити школу, яку той будував і в якій він працював до Великого терору, під час якого і був знищений за участь у повстанні. Під час екскурсії велосипедисти зупинилися і біля місця страти будьонівцями 13 жовтня 1920 року, цивільних медвинців, що було карою за участь селян в антисовєтському повстанні, дізналися про таємні колись місця поховання жертв комуністичного терору. Учасники велотуру мали можливість і побувати на місцях боїв, зокрема поблизу садків «Хабні», де 28 серпня 1920 року медвинські повстанці спільно із загоном гутян і дмитренківців розбили більшовицьку кінноту.

Невід’ємними локаціями для учасників велотуру стали і туристичні атракції Медвина – гора Тотоха та 600-літній дуб.

Фінальною точкою велотуру стало урочище «Стара Мацаєва» біля лісу Гірчаків, у якому переховувалися і з якого вели свою підпільну діяльність повстанців. Там на учасників велотуру чекав наметовий табір, частування медвинським кулішем та культурна програма, яка почалася з презентації Віталієм Ніщименком та Мариною Гогулею проєкту «Медвин. Повстання» та розповіді краєзнавця Петра Гогулі про історію дослідження антибільшовицького повстання, роботу з архівними документами і пошук свідчень очевидців тих подій. 

Кульмінацією вечору став концерт кобзаря, барда, співака Святослава Силенка з Києва, який виконав козацькі та повстанські пісні часів Української революції, заграв і заспівав декілька кантів і авторських пісень. 

Організатори заходу – Освітня ініціатива «Медвин. Повстання», за підтримки Товариства дослідників України та Богуславського Пласту  

ВЕЛОТУР МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ ВІДБУДЕТЬСЯ 22 СЕРПНЯ 2020 РОКУ

До сторіччя Медвинського повстання запрошуємо взяти участь у велотурі місцями повстання. Медвинське антибільшовицьке повстання (1919-1922) - збройний виступ мешканців Медвина та сусідніх сіл, лояльних до Української народної республіки, проти російської окупації та більшовицького терору.

Під час велоподорожі ви дізнаєтеся більше про історію повстання та її керівників, на власні очі побачите відомі і забуті місця, в яких точилися бої, здобувалися перемоги і відбувалися трагедії, а також відвідаєте найпопулярніші туристичні пам’ятки Медвина - гору Тотоху, 600-літній дуб та урочище Мацаєву.

Початок велоподорожі - 22 серпня 2020 р. орієнтовно о 8 годині. Місце збору - місто Богуслав, магазин АТБ (навпроти площі Ярослава Мудрого). Тривалість подорожі - цілий день (з поверненням того ж дня до Богуслава, без ночівлі в наметах у Медвині) або, за бажанням, 2 дні (з ночівлею, повернення до Богуслава - на наступний день).

Для участі у велотурі потрібно зареєструвавшись до 21 серпня 12:00 год. за посиланням.

Детальна інформація - у події велотуру на нашій сторінці у Facebook.

МАРШРУТ МІСЦЯМИ МЕДВИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ ВІДКРИЮТЬ У СЕРПНІ 2020-го

До сотої річниці з початку Медвинського повстання освітній проект «Медвин. Повстання» разом із партнерськими інституціями відкриє екскурсійний маршрут та проведе велопрогулянку місцями цієї історичної події. Загалом, можна буде відвідати більше десяти локацій, де жили і працювали учасники повстання, відбувалися бої, вшанувати пам’ять борців, а також помилуватися чудовими краєвидами. Орієнтовна дата проведення велопрогулянки – 22 серпня 2020 р. Точну інформацію очікуйте на наших інформаційних ресурсах.


ФІЛЬМ «МЕДВИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ» ДОСТУПНИЙ ОНЛАЙН

У серпні 2019 року освітня ініціатива «Медвин. Повстання» разом з телерадіостудією «Богуслав» завершили створений ними документальний фільм «Медвинське повстання», режисерами якого стали Наталія і Віктор Горянські з Богуслава, авторкою сценарію — Марина Гогуля. Фільм знімався коштом його авторів із квітня по червень 2019 року у Медвині, Богуславі, Києві та історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили». У стрічці зокрема знялися кобзар Тарас Силенко, співробітниця заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Спеціально для фільму Тарас Силенко записав народну пісню «Чорна рілля ізорана». У стрічці використовуються також композиції Kozak System «Подай зброю», Dakh Daughters «Ой летіла пава», «Пісні української революції» Тараса Компаніченка і Хореї Козацької та голосіння, записане Марією Пилипчак від Ганни Мовчан з Поділля