Однією з перших, хто колекціонував і відворював медвинську вишивку була майстриня-вишивальниця Олександра Бражник (Гриб) із Медвина, котра з 1933 року і до кінця життя мешкала в США.

Колекцію, яку вона створила і передала до Музею церкви-пам’ятника св. Андрія Первозванного в Баунд-Бруку (США) Олександра Бражник, описала мистецтвознавиця Раїса Захарчук-Чугай:

"Особливої популярности ще в 1930-х рр. у Нью-Йорку та й інших містах США зажила збірка вишитого одягу Федора та Олександри Бражників. Маючи цілісні ансамблі традиційного народного одягу з Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Волині, вони й самі стали виготовляти авторські роботи. Федір Бражник почав шити свити, чоботи-закаблуки (з вишивкою), Олександра Бражник вишивала жіночі кірсетки, фартушки, плахти та ін. На замовлення вони виготовляли ансамблі одягу для театральних колективів, фестивалів тощо.

Вишиті традиційні одягові та інтер’єрні вироби з Київщини, Полтавщини, Чернігівщини кінця XIX початку XX ст. О. Бражник подарувала в Музей церкви-пам'ятника. Особливу цінність мають цілісні ансамблі одягу (головні убори, сорочки, плахти, пояси, кірсетки) з Київщини і Полтавщини. Виділяються у фонді вишивок О. Бражник рідкісні варіанти жіночих сорочок, вишитих білими нитками виколюванням, вирізуванням на домотканому лляному і конопляному полотні. 

Вона скомплектувала збірку жіночих сорочок із с. Медвина Київської области. Часто подані прізвища вишивальниць. Так, вишивальниця Євдокія Гриб із Медвина наприкінці XIX ст. вишила і вимережила п’ять сорочок. Сорочки переважно ручнопошиті з лляного домотканого полотна. Крій: додільні, уставковг та піткані, з викладеним коміром, широкими довгими рукавами у „шлярочки“. Діл сорочок зарублений мережкою „в одинарний прутик“ у два ряди. Вишиті рукави, поділ бавовняними нитками білого кольору або ж з легким вкрапленням червоних і чорних ниток. Техніка вишивання: вирізування, виколювання, пряма гладь, „лиштва“, хрест, стебнівка Орнамент геометричний, геометризовано-рослинний, мотиви: ромби, хрести, зірки, розетки, „вишеньки“, есоподібні мотиви. Одна з них пошита з домотканого лляного полотна, витканого технікою простого полотняного переплетення.

Крій: додільна, з цільнокроєними рукавами, глибоким пазушним вирізом, дрібнорясована при шийній обшивці та внизу рукавів. Вишиті й мережані тільки широкі рукави. Техніка вишивання: зерновий вивід, стебнівка, подвійний хрестик, ретязь, гладь. Техніки мережання: через чисницю, настил. Орнамент геометричний. В у ставковій частині рукавів розміщена біла мережана смуга з рядом ромбів, розеток, обабіч вишиті дві смуги. В них у ромбових віконцях вишиті гладдю червоні розетки звізди. Обабіч ромбово-розеткового ряду вишиті зерновим виводом зубчасті стрічки. Під уставковими на всій площині рукавів розміщені в рядовому плані нез'єднані між собою розетково-ромбові мотиви. Ця сорочка типовий зразок для Київщини, в якому поєднано вишиті й мережані смуги, що розміщені на широких рукавах. Традиційно жінки поверх сорочки одягали вишиті кірсетки.

О. Бражник зібрала добірну колекцію вишитих кірсеток. У 1990-х рр. вона окремо упорядкувала зразки вишивок, виконаних на домотканому полотні і тканинах фабричного виготовлення. Виділено фрагменти з узорами, які вишивальниця рекомендує використовувати для церковних виробів рушників, покрівців тощо.

Зібрані народний традиційний одяг і авторські твори О. Бражник мають важливе значення для дослідження історії вишивального мистецтва і творчих процесів у житті української діаспори в США. Директор музею І. Цегельська часто запрошувала О. Бражник приїхати з Нью-Йорка в музей для участи у проведенні свят, зустрічей, впорядкуванні фондових збірок, організації виставок-ярмарок тощо".

Цит. за: Захарчук-Чугай Р. Музей Української Православної церкви в Баунд-Бруку, США – важливий осередок духовної культури // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Том ССХLVIII. Львів, 2004. С. 531-533.

До вашої уваги оцифровані експонати, зібрані освітньою ініціативою "Медвин. Повстання".  Збірка буде доповнюватися.