Новітні Герої

Захисник України родом із с. Бране Поле Медвинської громади. У Богуславі у вищому професійному училищі сфери послуг здобув професію кухаря.  Працював у службі таксі в м. Українка.  Учасник Революції Гідності. Із травня 2014 року служив у 72 омбр імені Чорних Запорожців ЗСУ та брав участь у боях з російськими окупантами та колаборантами на Сході України. Віталій помер від отриманих неподалік с. Дмитрівка Шахтарського району Донецької області поранень в лікарні. Похований у Браному Полі. Посмертно нагроджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Вулиця в Браному Полі, на якій він жив, носить його ім'я. На школі в Браному Полі, де навчався Віталій Підлубний, встановлено пам'ятну дошку на його честь.

Захисник України родом із с. Медвин. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. У березня 2014 року став військовим добровольцем, служив старшим навідником реактивної артилерійської установки БМ-21 "Град" у 72 омбр імені Чорних Запорожців ЗСУ. Загинув унаслідок артилерійського обстрілу армією росії біля с. Дякове на Луганщині. Похований у Медвині. Посмертно нагроджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Вулиця в Медвині, на якій він жив, носить його ім'я.  Вулиця в Медвині, на якій він жив, носить його ім'я. На школі в Медвині, де навчався Олександр Василенко, встановлено пам'ятну дошку на його честь. 2023 року освітня ініціатива "Медвин. Повстання" зняла документальний фільм "Олександр Василенко, новітній Герой".

Захисник України народився у с. Бране Поле та мешкав у с. Медвин. Опанував професію водія. Працював на комбікормовому заводі в Медвині. Був мобілізований до Збройних Сил України. Служив механіком-водієм у 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха ЗСУ. Загинув на Донеччині, неподалік с. Зайцеве. Похований у Медвині. На школі в Медвині, де навчався Олександр Бочаров, встановлено пам'ятну дошку на його честь. 

Захисник України родом із с. Медвин. Навчався умедвинській школі. Вчився в Таращанському технікумі на водія, працював за цією професією, зокрема, трактористом, також у Богуславі в аварійній бригаді "Водоканалу", різноробом у рідній школі в Медвині. Захисником України став ще 2015 року, служив сапером. Під час повномасштабної російсько-української війни знову став до лав української армії, служив водієм-санітаром у 72 омбр імені Чорних Запорожців ЗСУ. Загинув від поранень, отриманих у бою поблизу м. Торецьк на Донеччині. Похований у Медвині.

Майбутній Захисник України виріс у Медвині, звідки родом його мама, Надія Петрівна. Навчався у школі № 320 у Києві. Закінчив у Києві Професійно-технічне училище № 25, здобув професію "столяр будівельний, паркетник". Працював у Києві інкасатором, монтажником вентиляційних  систем. З початком повномасштабної війни став до лав 130 батальйону Територіальну оборони Солом’янського району м. Києва, служив солдатом. Загинув 27 червня 2022 року біля с. Дементіївка на Харківщині. Вулиця в Медвині, на якій він похований поряд із батьком, носить його ім'я. 

Майбутній Захисник України виріс і почав ходити в школу в с. Медвин. Потім переїхав з родиною до с. Владиславка, де закінчив 9 клас місцевої школи, після чого вступив до Богуславського професійно-технічного училища №1, де опанував фах автослюсара. З дружиною і дітьми проживав на Кіровоградщині, в с. Вукитичеве Надлацької територіальної громади. З 2015 року брав боронив Україну від російських загарбників. З початком повномасштабного вторгнення росії знову став до лав Збройних Сил України. Загинув, звільняючи Херсонщину від російських загарбників, під час ворожого мінометного обстрілу. Похований в Вукитичевому.

Захисник України родом із с. Медвин. Вчився у школі в Медвині, потім у Таращі. Працював водієм. Став на захист України від російських загарбників ще 2014 року у складі 30 омбр імені князя Костянтина Острозького.. Коли росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, вступив до добровольчого формування Петрівської територіальної громади Київської області. Служив водієм у 66 омбр імені князя Мстислава Хороброго ЗСУ, воював на Донеччині. Влітку отримав поранення, але знову повернувся у військо. Загинув у бою. Похований у Медвині.

Захисник України родом із с. Медвин. Професійно-технічну освіту здобув у Богуславі, працював у компанії "Київміськбуд". Служив на космодромі "Байконур" у Казахстані. Під час російсько-української війни у вересні 2022 став до лав української армії та боронив Україну від російських загарбників на Сході. Загинув поблизу с. Красногорівка на Донеччині. Похований у Медвині. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Захисник України родом з с. Закутинці Медвинської громади. Навчався в Лисянському професійному аграрному ліцеї. У грудні 2022 р. Олег Черпак став на військову службу за контрактом та призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – водій другої прикордонної комендатури 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України. Молодший сержант Олег Черпак загинув у ближньому бою з російськими зайдами поблизу прикордонного с. Мхи на Чернігівщині. Похований у Закутинцях. Посмертно нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни". Телеканал "Прямий" зняв про нього відеосюжет .

Захисник України родом з с. Дмитренки Медвинської громади. Став на службу до Збройних Сил України у травні 2023 року. Помер від несумісних з життям травм у лікарні м. Чернігів. Похований у Дмитренках. У центрі с. Дмитренки йому встановлено пам'ятну дошку. 

Захисник України проживав і навчався у м. Богуслав. У березні 2023 року він підписав контракт з військовою частиною та став боронити нашу батьківщину від російських загарбників. Загинув під час виконання бойового завдання в Авдіївці на Донеччині. Похований у с. Митаївка Медвинської громади. На фасаді школи № 1 м. Богуслав відкрили меморіальну дошку.

Захисник України родом із с. Лука Таращанської громади. Проживав у с. Софійка Медвинської громади. Старший лейтенант Збройних Сил України загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Похований у Софійці.

Захисник України родом з с. Дмитренки Медвинської громади. Стрілець-санітар Збройних Сил України загинув від поранень, які отримав під час виконання бойового завдання поблизу с. Синьківка Куп’янського району на Харківщині. Похований в с. Коряківка.

Захисник України родом із с. Медвин. За освітою зоотехнік, працював столярем. Брав участь в Революції Гідності, у 2014 р. вперше пішов добровольцем у складі батальйону "Київська Русь" на захист України від російських загарбників.  Вдруге повернувся до війська як доброволець 2016 року. 2021 року знявся у документальному фільмі "Чи зникає Шевченкова Україна" проєкту "Хащі". З початком повномасштабного вторгнення втретє повернувся до лав української армії, воював у 72 омбр імені Чорних Запорожців ЗСУ.  Помер в лікарні від ран, отриманих під час ворожого обстрілу 23 березня 2024 р. поблизу м. Курахового Донецької області.